Науково-практичний коментар до ст. 1132 Цивільного кодексу України

 

1. За договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов\’язання об\’єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.

Коментар:

Найпоширенішим договором про спільну діяльність є договір простого товариства. Договори простого товариства, як і всі інші договори про спільну діяльність, можуть бути дво- та багатосторонніми угодами. Вони також вважаються консенсуальними договорами, оскільки для укладення їх досить згоди сторін і не потрібен сам факт передачі вкладів та здійснення спільних дій.

До характерних рис договору можна віднести: 1) це об\’єднання двох або більше осіб (багатосторонній правочин); 2) об\’єднання не приводить до утворення юридичної особи; 3) об\’єднання зв\’язане з участю кожної із сторін у їхній спільній діяльності; 4) для спільної діяльності учасники вносять і з\’єднують свої внески; 5) об\’єднання створюється для отримання прибутку чи досягнення іншої мети, яка не суперечить закону (спільне будівництво будинку, дороги і т.ін.).

Договори простого товариства можна поділити на договори між українськими юридичними та фізичними особами і між ними та іноземними особами (зовнішньоекономічні договори про спільну діяльність). Отже, суб\’єктами (сторонами або учасниками) договору простого товариства виступають громадяни і юридичні особи. Проте участь юридичної особи у цих договорах має відповідати цілям, передбаченим її статутом.

У тих випадках, коли метою договору є постійна діяльність для отримання прибутку (підприємницька діяльність), сторонами можуть бути тільки приватні підприємці і (чи) комерційні організації. Виключення складає участь у договорі некомерційної організації, якщо підприємницька діяльність не суперечить цілям, заради яких вона створена. В усіх інших випадках коло учасників договору не обмежене.

Сторони договорів простого товариства можуть мати на меті як отримання прибутку (доходу), так і досягнення іншого результату, зокрема, соціального ефекту. У зв\’язку з цим договори простого товариства поділяють на підприємницькі і такі, що передбачають немайнову мету (благодійну, наукову, освітню).

З метою оподаткування отриманих доходів договір простого товариства підлягає реєстрації в податкових органах у відповідності з «Інструкцією про порядок обліку платників податків» та Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», яким передбачений окремий порядок оподаткування простого товариства (спільної діяльності). При укладенні договору простого товариства без створення юридичної особи новий суб\’єкт підприємницької діяльності не реєструється.

За кожним договором простого товариства без створення юридичної особи можна відкривати в установі банку лише один рахунок (пп. 2.2.12 Інструкції про порядок відкриття та використання рахунків в національній та іноземній валюті, затв. Постановою правління НБУ від 18 грудня 1998 р.)

Договір простого товариства набирає чинності в момент одержання особою, що направила оферту, її акцепту (ч. 2 ст. 638 ЦК). Договір носить сплатний характер, що виражається не тільки в з\’єднанні внесків, але і можливості учасників користатися спільним майном. Права та обов\’язки учасників встановлюються законом і договором.

У статті, що коментується, відсутні спеціальні правила, що стосуються форми і порядку укладення договору. Отже, застосовуються загальні правила для договорів (ст.ст. 205-208 ЦК) та договорів про спільну діяльність, зокрема (1131 ЦК). 

 

Також додамо, що просте товариство не є юридичною особою, у зв\’язку із чим з метою податкового обліку прирівнюється до \”умовної особи\”1. На думку ДПА, просте товариство, як і спільна діяльність загалом, взагалі не визнається суб\’єктом господарювання2. У зв\’язку із цим, податківцями ставиться під сумнів можливість отримання таким товариством торгового патенту. Із наведеного висновку, натомість, не випливає, що метою простого товариства не можуть бути види підприємницької діяльності, які підлягають патентуванню – торговий патент може бути придбано однією із сторін договору. Аналогічним чином вирішується питання заняття простим товариством ліцензованими видами діяльності.

 

Спільна діяльність у формі простого товариства не має права на фірмове найменування, відтак перед третіми особами сторони договору виступають під власними іменами або назвами.

Договір простого товариства, як і усі договори про спільну діяльність, може бути дво- або багатостороннім. Сторонами договору простого товариства, метою якого є отримання прибутку, можуть бути тільки фізичні та юридичні особи – суб\’єкти підприємницької діяльності. Необхідними умовами договору простого товариства є об\’єднання вкладів учасників та спільна діяльність з комерційною або іншою метою. До договору простого товариства застосовуються положення § 1 Глави 77 ЦК України, зокрема, щодо форми, умов договору про спільну діяльність, а також мету останньої.

У відповідності до ст. 1142 ЦК України, договір простого товариства може бути укладений на визначений строк, безстроково, а також під скасувальною умовою, якою виступає досягнення мети спільної діяльності.