Науково-практичний коментар до ст. 1138 Цивільного кодексу України
Стаття 1138. Відповідальність учасників за спільними зобов\’язаннями
1. Якщо договір простого товариства не пов\’язаний із здійсненням його учасниками підприємницької діяльності, кожний учасник відповідає за спільними договірними зобов\’язаннями усім своїм майном пропорційно вартості його вкладу у спільне майно. За спільними зобов\’язаннями, що виникли не з договору, учасники відповідають солідарно.
2. Якщо договір простого товариства пов\’язаний із здійсненням його учасниками підприємницької діяльності, учасники відповідають солідарно за всіма спільними зобов\’язаннями незалежно від підстав їх виникнення.
Коментар:
Діючи спільно з метою досягнення мети створення простого товариства, сторони договору спільно беруть участь у зобов\’язаннях. Спільні зобов\’язання можуть виникати як з укладених від імені усіх учасників простого товариства договорів (договірні зобов\’язання), так і з інших підстав, зокрема, спільно завданої ними шкоди (недоговірні зобов\’язання). Відповідно, за такими зобов\’язаннями усі учасники спільно несуть відповідальність перед третіми особами.
Необхідно зауважити, що відповідальність учасників простого товариства за спільними зобов\’язаннями носить особистий характер, тобто кожен з них відповідає своєю часткою у спільному майні, а у разі його недостатності – усім іншим майном пропорційно вартості їх вкладів. Особистий характер відповідальності учасників простого товариства обумовлений тим, що останнє не є юридичною особою та не має відокремленого майна, яке виступає гарантією задоволення вимог кредиторів.
Коментованою статтею передбачено два види цивільно-правової відповідальності учасників простого товариства за спільними зобов\’язаннями – солідарну та часткову. Умовами, які у кожному конкретному випадку визначають вид такої відповідальності, виступають мета створення простого товариства (підприємницька або непідприємницька) та підстави виникнення спільних зобов\’язань учасників (договірні або недоговірні).
Мета спільної діяльності визначає вид відповідальності учасників за спільними договірними зобов\’язаннями. У тому випадку, якщо договір простого товариства не пов\’язаний із здійсненням підприємницької діяльності його учасниками, останні нестимуть часткову відповідальність, тобто кредитор матиме право вимагати від кожного з них виконання обов\’язку лише в частині, пропорційній вартості їх вкладів. При цьому необхідно враховувати, що з моменту припинення договору простого товариства часткова відповідальність його учасників за спільними зобов\’язаннями трансформується у солідарну, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 1141 ЦК України.
Якщо договір простого товариства пов\’язаний із здійсненням його учасниками підприємницької діяльності, відповідальність останніх за спільними договірними зобов\’язаннями буде солідарною, тобто кредитор матиме право вимагати виконання обов\’язку частково або в повному обсязі як від усіх учасників разом, так і від будь-кого з них окремо. При цьому такі учасники залишатимуться зобов\’язаними доти, доки їхній обов\’язок не буде виконаний у повному обсязі. На зазначені відносини поширюється дія ст. ст. 543 – 544 ЦК України, які регламентують виконання солідарного обов\’язку боржників.
Крім цього, необхідно зважати на наступне.
Стаття, що коментується, встановлює випадки та види відповідальності в залежності від того, чи виникло зобов\’язання в зв\’язку зі здійсненням підприємницької діяльністю. Крім того, для настання відповідальності важливо, щоб зобов\’язання було загальним, тобто пов\’язане зі спільною діяльністю. Якщо договір простого товариства не зв\’язаний з підприємницькою діяльністю (наприклад, товариство створене для спільних наукових досліджень), відповідальність за договором із третіми особами настає пропорційно внеску кожного в загальне майно (часткова відповідальність). При недостатності загального майна необхідні суми – у тій же пропорції відшкодовуються з особистого майна учасників. У цьому випадку ЦК відхилився від загальної норми, передбаченої ст. 540 ЦК, згідно з якою, якщо у зобов\’язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов\’язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
По загальних зобов\’язаннях, не зв\’язаних з договором (наприклад, зі спільного заподіяння шкоди), учасники такого товариства відповідають солідарне (про солідарне зобов\’язання та солідарний обов\’язок боржників див. ст.ст. 541, 543 ЦК та коментар до них).
Оскільки учасники простого товариства не утворюють нового суб\’єкта права (юридичну особу) і не відокремлюють майно, а несуть особисту (часткову чи солідарну) відповідальність по загальних боргах, ЦК не пред\’являє до їх внесків у просте товариство тих же твердих вимог, що і до внесків у майно товариств і організацій (юридичних осіб). Адже їхнє загальне майно не є гарантією (як у більшості господарчих товариств) задоволення інтересів їх кредиторів по загальних зобов\’язаннях.
Якщо договір простого товариства був спрямований на здійснення підприємницької діяльності, учасники відповідають солідарно по всіх зобов\’язаннях, незалежно від основ їхнього виникнення. Норми про відповідальність є імперативними і не можуть бути змінені угодою сторін.
Крім наведених у статті випадків відповідальності у договорі простого товариства необхідно також передбачити розміри та умови відповідальності сторін договору за невиконання чи неналежне виконання обов\’язків за договором. Так, наприклад, слід звернути увагу на такі можливі порушення договору: недодержання зазначених строків внесення вкладів; невиконання або неналежне виконання обов\’язків по веденню спільних справ по договору; порушення порядку покриття витрат і збитків; дострокове припинення договору з вини одного з учасників; одностороння відмова від виконання обов\’язків за договором; порушення учасником договору обов\’язку не передавати третім особам майнові права, внесені в спільну діяльність; збитки, вчинені накладенням штрафних санкцій державними органами, з вини «уповноваженого учасника» або інших сторін договору; завдання одним з учасників збитків майну іншого учасника та інші.
Leave a Reply