Науково-практичний коментар до ст. 1195 Цивільного кодексу України

 

1. Фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров\’я фізичній особі, зобов\’язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

2. У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров\’я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

3. Шкода, завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров\’я, відшкодовується без урахування пенсії, призначеної у зв\’язку з втратою здоров\’я, або пенсії, яку вона одержувала до цього, а також інших доходів.

4. Договором або законом може бути збільшений обсяг і розмір відшкодування шкоди, завданої потерпілому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров\’я.

Коментар:

Конституція України (ст. 3) проголошує людину, її життя і здоров\’я, честь і гідність, недоторканість і безпеку найвищою соціальною цінністю в державі. Отже завдання фізичній особі каліцтва, іншого ушкодження здоров\’я або позбавлення її життя породжують зобов\’язання по відшкодуванню шкоди, яке має ряд специфічних особливостей у порівнянні із загальними правилами про зобов\’язання із завдання шкоди.

Стаття, що коментується, передбачає загальні правила відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров\’я. Під каліцтвом традиційно розуміється травма (раптовий одноразовий вплив на організм, внаслідок якого завдається фізичне ушкодження) або професійне захворювання (захворювання, внесене до переліку професійних захворювань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2000 р. N 1662). Інше ушкодження здоров\’я – це будь-яке загальне захворювання або пошкодження здоров\’я, не пов\’язане з каліцтвом. Разом з тим, для процесу відшкодування шкоди немає значення, чи була вона завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров\’я. Правила відшкодування є однаковими для всіх випадків завдання шкоди здоров\’ю.

Шкода, яка підлягає відшкодуванню за правилами коментованої статті, поділяється на дві складові:

А) Заробіток (дохід), втрачений потерпілим внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності. Шкода у вигляді втраченого заробітку (доходу) визначається з урахуванням двох факторів, а саме: а) середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого до каліцтва або іншого ушкодження здоров\’я. Визначення середньомісячного заробітку здійснюється за правилами ст. 1197 ЦК; б) ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності – загальної працездатності. Професійною працездатністю визнається можливість потерпілого працювати за певним фахом. Загальна працездатність – це здатність до некваліфікованої праці. Ступінь втрати професійної працездатності, потребу в додаткових видах допомоги визначають: МСЕК – якщо шкода була заподіяна у зв\’язку з виконанням працівником трудових обов\’язків (в тому числі на шляху до роботи і з роботи); судово-медичною експертизою – в решті випадків (п. 18 постанови Пленуму ВСУ \”Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди\”). Ступінь втрати працездатності визначається у відсотках професійної працездатності, яку мав потерпілий до завдання шкоди здоров\’ю.

Б) Додаткові витрати, пов\’язані із завданням шкоди здоров\’ю. Коментована стаття встановлює приблизний перелік таких витрат, до яких включені витрати на лікування, в тому числі санаторно-курортне, посилене харчування, придбання ліків, протезування, сторонній догляд тощо.

Особливості прийняття судами рішень про відшкодування потерпілому додаткових витрат визначені п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року N 6 \”Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди\”.

 

В разі, якщо особа в момент завдання їй шкоди не працювала, розмір відшкодування її втраченого доходу визначається виходячи із встановленого в Україні розміру мінімальної заробітної плати.

Потерпілому внаслідок ушкодження здоров\’я може бути призначені пенсії або інші соціальні виплати. Такі виплати не можуть бути втрачені у зв\’язку із відшкодуванням завданої шкоди. У зв\’язку з цим розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров\’я, обраховується без урахування пенсії, призначеної у зв\’язку з втратою здоров\’я, або пенсії, яку вона одержувала до цього, а також інших доходів.

Збільшення обсягу та розміру відшкодування шкоди допускається:

А) За договором – добровільною домовленістю між потерпілим та завдавачем шкоди або особою, яка несе обов\’язок відшкодувати завдану шкоду;

Б) За законом. Так ЦК передбачає такі випадки збільшення розміру відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров\’я: зниження працездатності потерпілого порівняно з тією, яка була у нього на момент вирішення питання про відшкодування шкоди (ст. 1203); підвищення вартості життя (ч. 1 ст. 1208); збільшення розміру мінімальної заробітної плати (ч. 2 ст. 1208).