Науково-практичний коментар до ст. 1196 Цивільного кодексу України

 

1. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров\’я або смертю фізичної особи під час виконання нею договірних зобов\’язань (договір перевезення тощо), підлягає відшкодуванню на підставах, встановлених статтями 1166 та 1187 цього Кодексу.

Коментар:

1. Із ст. 1196 ЦК випливає, що вона дещо уточнює (стосовно окремих випадків) сферу застосування ст. 1195 — 1208 ЦК. Установлюється, що ці статті поширюються на випадки завдання шкоди каліцтвом, іншим ушкодженням здоров\’я або смертю фі­зичної особи під час виконання нею «договірних зобов\’язань», тобто цивільно-правових зобов\’язань, що ґрунтуються на договорах.

При цьому зазначається про те, що підстави відповідальності контрагента за дого­вором за шкоду, заподіяну фізичній особі каліцтвом, іншим ушкодженням здоров\’я, а також за шкоду, заподіяну смертю фізичної особи під час виконання нею договірних зобов\’язань, мають визначатись відповідно до ст. 1166 ЦК, а у разі заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки — з урахуванням особливостей, встановлених ст. 1187 ЦК.

2. Фізична особа, про яку йдеться у ст. 1196 ЦК та яка є потерпілою, може мати чи не мати статусу суб\’єкта підприємницької діяльності. Це не впливає на можливість застосування ст. 1196 ЦК, якщо тільки обставини, за яких завдана шкода, відповіда­ють гіпотезі правової норми, сформульованої в цій статті.

3. Види договорів та зобов\’язань, на які поширюється ст. 1196 ЦК, можуть бути будь-якими, але завжди цивільно-правовими. Зазвичай, це так звані договори осо­бистого підряду.

4. Визнаючи за фізичними особами, що виконують роботи за цивільно-правовими договорами,  право на відшкодування шкоди,  завданої контрагентом за договором шляхом ушкодження здоров\’я, законодавець усе ж не відмовляється від досить жор­сткого підходу до таких осіб. Якщо такій особі завдане каліцтво або інше ушкодження здоров\’я в період, коли вони виконували роботу за цивільно-правовим договором,

розмір відшкодування має визначатись виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, в той час як для осіб, які працюють за трудовим договором, розмір відшкоду­вання визначається із заробітку, який не може бути меншим п\’ятикратного розміру мінімальної заробітної плати (абзац другий ч. 1 ст. 1197 ЦК).

5. Слід також враховувати, що ст. 1195 — 1208 ЦК підлягають застосуванню і до випадків завдання каліцтва, іншого ушкодження здоров\’я або смерті, якщо це стало наслідком дій контрагента фізичної особи (потерпілого) при виконанні ним (контр­агентом) договірних зобов\’язань на користь цієї фізичної особи (потерпілого). Зо­крема, ст. 928 ЦК встановлює, що перевізник відповідає за шкоду, завдану каліцтвом,

іншим ушкодженням здоров\’я або смертю пасажира, на підставі положень глави 82 Цивільного кодексу. Застосовується в таких випадках і ст.  1187 ЦК, що допускає за певних умов відповідальність за відсутності вини.

 

Стаття, що коментується, підкреслює застосування норм Глави 82 ЦК до договірних правовідносин, якщо під час виконання договірних зобов\’язань особі було завдано шкоди каліцтвом, іншим ушкодженням здоров\’я або смертю. Це правило є узагальненим положенням окремих норм договірного права, зокрема ст. 928 ЦКУ, якою встановлена відповідальність перевізника за шкоду, завдану каліцтвом, іншим ушкодженням здоров\’я або смертю пасажира за правилами Глави 82 ЦКУ. Подібне твердження закріплено судовою практикою у п. 10 постанови Пленуму ВСУ \”Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди\”.