Науково-практичний коментар до ст. 67 Господарського процесуального кодексу України

Позов забезпечується:

накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві;

забороною відповідачеві вчиняти певні дії;

забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Про забезпечення позову виноситься ухвала.

Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Не допускається забезпечення позову шляхом заборони:

проводити загальні збори акціонерів або учасників господарського товариства та приймати ними рішення;

надавати емітентом, реєстратором, зберігачем, депозитарієм реєстр власників іменних цінних паперів, інформацію про акціонерів або учасників господарського товариства для проведення загальних зборів товариства;

участі акціонерів або учасників у загальних зборах товариства, визначення правомочності загальних зборів акціонерів або учасників господарського товариства;

виконання рішень Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та здійснення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, заборони проводити певні дії уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації та/або ліквідації банку або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб при здійсненні тимчасової адміністрації або ліквідації банку.

 

Коментар:

 

Відповідно до коментованої статті забезпечення позову здійснюється шляхом:

1) накладання арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві. Ця форма забезпечення позову найбільш поширена на практиці, вона є забороною розпорядження майном до набрання рішенням законної сили чи до скасування ухвали про забезпечення позову, внаслідок чого відповідач позбавляється права розпоряджатися майном або коштами, на які накладено арешт.

При застосуванні цього заходу забезпечення позову необхідно враховувати такі правила: а) арешт на майно накладається тільки у межах розміру ціни позову; б) арешт на майно накладається, коли воно є безпосереднім об\’єктом спору; в) арешт на грошові суми накладається у розмірі ціни позову (включаючи суми судових витрат). При цьому з метою усунення негативних наслідків у господарській діяльності відповідача, арешт не може накладатися на всі грошові суми, що є на поточному рахунку відповідача, оскільки це чинним законодавством не передбачено; г) у позовах про визнання права власності або витребування майна арешт може бути накладений лише на індивідуально визначене майно тощо.

Закон надає право особі, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить не боржникові, а їй, звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту (ст. 59 Закону України \”Про виконавче провадження\”). У такому випадку відповідачами у справах за цим позовом є стягувач і боржник, а органи державної виконавчої служби можуть бути залучені як третя особа на стороні відповідача. У разі заперечень проти арешту майна, які не пов\’язані зі спором про право на це майно, а стосуються порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, їх необхідно розглядати за правилами ст. 121-2 цього Кодексу;

заборони відповідачеві вчиняти певні дії, при цьому господарський суд має точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти боржнику (наприклад, користуватися спірним майном, а також заборона неналежного зберігання тощо). Зазначений захід забезпечення позову застосовується у випадках, коли невжиття цих заходів може призвести до псування майна, погіршення його якості або неможливості використання за функціональним призначенням надалі;

заборони іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору. Як правило, такий захід забезпечення позову застосовується у випадках, коли спірне майно знаходиться у інших осіб на підставах, передбачених законом (оренда, безоплатне користування, найм тощо);

4) зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Застосування такого заходу забезпечення позову має місце лише при частково виконаному або зовсім невиконаному стягненні. Коментована стаття не містить точного переліку документів, за якими стягнення здійснюється у безспірному порядку, у зв\’язку з чим можна припустити, що в якості \”інших документів\” можуть бути документи, стягнення за якими у безспірному порядку не суперечать чинному законодавству (наприклад, рішення податкових інспекцій, інспекцій щодо контролю за цінами тощо).

За результатами розгляду питання щодо можливості забезпечення позову господарський суд (суддя) виносить ухвалу, яка надсилається сторонам у справі (а в необхідних випадках — іншим причетним особам), і є обов\’язковою для виконання. Відповідно до ст. З Закону України \”Про виконавче провадження\” ухвали господарського суду підлягають виконанню органами державної виконавчої служби або іншими органами виконання судових рішень згідно з вимогами статей 2, 3, 6, 9 зазначеного Закону.

Крім того, законодавцем встановлено, що ухвала про забезпечення позову може бути оскаржена у порядку, передбаченому розділом XII цього Кодексу, шляхом подання апеляційної скарги (подання).