Науково-практичний коментар до ст. 91 Господарського процесуального кодексу України

 

Сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов\’язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених статтею 106 цього Кодексу.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Місцевий господарський суд у триденний строк надсилає одержану апеляційну скаргу разом зі справою, а у випадках, передбачених частиною третьою статті 106 цього Кодексу, – копіями матеріалів справи відповідному апеляційному господарському суду.

Справа, яка надіслана до апеляційного господарського суду, реєструється в день її надходження з дотриманням порядку, встановленого частинами другою, третьою статті 21 цього Кодексу.

 

Коментар:

Втілюючи концепцію, визначену ст. 125 Конституції України, згідно з приписами якої в Україні діють місцеві та апеляційні суди, з 10 липня 2001 р. в системі господарських судів України введений інститут апеляційних судів.

У частині 1 коментованої статті законодавець визначив перелік осіб, які мають право оскаржити в апеляційному порядку, у разі їх незгоди, рішення, прийняте місцевим господарським судом — судом першої інстанції. Такими особами є безпосередньо сторони у справі — сторони судового процесу, визнані такими під час її (справи) розгляду судом першої інстанції. Згадані особи у такому випадку подають процесуаль­ний документ — апеляційну скаргу. Також законодавець визначив, що прокурор на підставі своїх повноважень, визначених Законом України \”Про прокуратуру\”, може оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції. У цьому випадку прокурор подає процесуальний документ — апеляційне подання. Для визначення поняття \”сторони у судовому процесі\” слід звернутись до відповідних норм цього Кодексу. Згадане поняття визначене законодавцем у ст. 21 ГПК України — сторонами у судовому процесі є позивачі і відповідачі. Водночас від­повідно до статей 26, 27 цього Кодексу у судовому процесі можуть брати участь також і треті особи, які заявляють або не заявляють самостійні вимоги на предмет спору. За приписами ч. З ст. 26 треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, користуються усіма правами і несуть усі обов\’язки позивача. Згідно з приписами ч. 4 ст. 27 треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, користуються процесуальними правами і несуть процесуальні обов\’язки сторін, крім права на зміну підстави і предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, а також на відмову від позову або визнання позову. Отже, аналізуючи наведені норми цього Кодексу, слід зробити висновок, що на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду шляхом подання апеляційної скарги мають право позивачі, відповідачі, а також треті особи, які визнані такими місцевим господарським судом під час розгляду справи.

Повноваження прокурора у господарському процесі визначені законодавцем у ст. 29 цього Кодексу. Як вже зазначалося, ч. 1 комен­тованої статті, а також ст. 29 надають прокурору право на апеляційне оскарження рішення господарського суду першої інстанції. Таке положення повністю узгоджується з нормами ст. 37 Закону України \”Про прокуратуру\”, за приписами якої право внесення апеляційного подання на рішення і ухвали судів надається прокурору і заступнику прокурора в межах їх компетенції, незалежно від їх участі у розгляді справи в суді першої інстанції. Помічники прокурора, прокурори управлінь і відділів можуть вносити апеляційні подання тільки у справах, в розгляді яких вони брали участь. Але слід враховувати, що прокурор у господарському процесі здійснює представницькі функції, тобто представляє інтереси громадянина або держави (п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України \”Про прокуратуру\”, ст. 29 цього Кодексу) лише у встановлених законодавством випадках. Вирішуючи зазначене питання, слід також керуватись Рішенням Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 р. № З-рп/99 у справі № 1-1/99.

Як випливає з коментованої норми, в апеляційному порядку можуть бути оскаржені рішення місцевого господарського суду, але визначення терміна „рішення\” у ГПК України відсутнє. Відповідно до приписів ст. 82 цього Кодексу, при вирішенні господарського спору по суті господарський суд першої інстанції приймає рішення. Отже, за приписами ч. 1 коментованої статті будь-яке рішення господарського суду може бути оскаржене в апеляційному порядку. Водночас приписами ст. 86 цього Кодексу законодавець визначив, що господарський суд першої інстанції у разі, коли спір не вирішуєть­ся по суті, виносить ухвалу. Види ухвал місцевого господарського суду та порядок їх винесення законодавець визначив у відповідних нормах ГПК України. Саме в цих нормах законодавець зазначив про можливість оскарження таких ухвал (див. коментар до ст. 106). Отже, оскарженню в апеляційному порядку підлягають лише ті ух­вали місцевого господарського суду, можливість оскарження яких безпосередньо зазначена у відповідних статтях цього Кодексу.

Як визначив законодавець у ч. 1 коментованої статті, апеляційна скарга чи апеляційне подання можуть бути подані на рішення суду першої інстанції, яке не набрало законної сили. Але цей припис не зовсім узгоджується з приписами інших статей Кодексу (див. комен­тар до ч. 2 ст. 93).

Частина 2 коментованої статті визначає, що звернення від­повідних суб\’єктів з апеляційною скаргою або апеляційним подан­ням має здійснюватись через господарський суд першої інстанції, процесуальний документ якого оскаржується. Водночас на практиці апеляційні суді також приймають апеляційні скарги або апеляційні подання, реєструючи їх у відповідному реєстрі, після чого передають до місцевого господарського суду, процесуальний документ якого оскаржується, для наступного направлення апеляційної скарги (подання) вже разом зі справою до апеляційного суду.

У частині 3 коментованої статті законодавець визначив присіч-ний п\’ятиденний термін, протягом якого одержана господарським судом першої інстанції апеляційна скарга (подання) мають бути разом зі справою надіслані відповідному апеляційному суду.