Науково-практичний коментар до ст. 54 Господарського кодексу України | Адвокат Прокопенко Вадим, г. Киев

Науково-практичний коментар до ст. 54 Господарського кодексу України

Науково-практичний коментар до ст. 54 Господарського кодексу України

Стаття 54. Регулювання некомерційної господарської діяльності
 
1. На суб\’єктів господарювання, які здійснюють некомерційну господарську діяльність, поширюються загальні вимоги щодо регулювання господарської діяльності з урахуванням особливостей її здійснення різними суб\’єктами господарювання, які визначаються цим Кодексом та іншими законодавчими актами.
2. При укладенні трудового договору (контракту, угоди) суб\’єкт господарювання, що здійснює некомерційну господарську діяльність, зобов\’язаний забезпечити належні і безпечні умови праці, її оплату не нижчу від визначеного законом мінімального розміру, а також забезпечити інші соціальні гарантії, передбачені законом.
Коментар:
1. Оскільки некомерційна господарська діяльність є одним із видів господарської діяльності, цілком зрозумілим є поширення на цю діяльність загальних вимог законодавства щодо регулювання господарської діяльності, як це передбачено ч. 1 коментованої статті. Однак при здійсненні такої діяльності слід враховувати й особливості її здійснення різними суб\’єктами господарювання, що передбачені нормами спеціального законодавства. Зокрема, до спеціальних нормативно-правових актів, що регулюють діяльність суб\’єктів некомерційної господарської діяльності, можна віднести Закони України \”Про свободу совісті та релігійні організації\”, \”Про благодійництво та благодійні організації\”, \”Про господарську діяльність у Збройних Силах України\” тощо.
2. Відповідно до законодавства України суб\’єкти господарської діяльності (як підприємницької діяльності, так і некомерційної господарської діяльності) можуть здійснювати таку діяльність із залученням найманих працівників. У такому випадку на цих суб\’єктів розповсюджується норми законодавства про працю, соціальне забезпечення тощо (див. коментар до ст. 46 цього Кодексу). У частині другій коментованої статті під безпечними умовами праці слід розуміти до­держання правил з техніки безпеки, забезпечення необхідних нормативів з освітлення, опа­лення, вентиляції, усунення шкідливих наслідків шуму, випромінювань, вібрації та інших факторів, які негативно впливають на здоров\’я робітників, тощо (ст. 88, 153 КЗпП). Визна­чення та перелік основних соціальних гарантій встановлюються Законом України «Про дер­жавні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», який встановлює правові за­сади формування та застосування соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалі­зацію закріплених Конституцією та законами України основних соціальних гарантій.
Коментована норма не містить жодних обмежень щодо встановлення більш сприятливих трудових і соціально-економічних умов при укладенні трудового договору (контракту, уго­ди). У законодавчому порядку передбачається лише обов\’язковий мінімум прав і соціальних гарантій для працівників. Цей мінімум може бути підвищений як колективними договорами й угодами, так і індивідуальними трудовими договорами (контрактами).
 
Крім цього, додамо, що поширення загальних вимог щодо регулювання господарської діяльності на суб\’єктів некомерційної господарської діяльності пов\’язано з тим, що некомерційне господарювання є складовою частиною господарської діяльності. Некомерційна господарська діяльність вхо­дить до єдиної системи господарювання і базується на її єдиних правилах і принципах. Од­нак слід як враховувати особливості її здійснення різними суб\’єктами господарювання, так і відмежовувати дану діяльність від підприємницької діяльності. Регулювання некомерційної господарської діяльності цією статтею Кодексу є досить широким. Більш конкретизовані правила регулювання мають бути викладені не тільки в Кодексі, а й в окремих законодавчих актах.