Науково-практичний коментар до ст. 93 Господарського кодексу України

 

1. Підприємством колективної власності визнається корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника (засновників).

2. Підприємствами колективної власності є виробничі кооперативи, підприємства споживчої кооперації, підприємства громадських та релігійних організацій, інші підприємства, передбачені законом.

Коментар:

1. Частина 1 коментованої статті визначає поняття підприємства колективної власності як корпоративного або унітарного підприємства, що діє на основі колективної власності засновника (засновників). Для підприємств колективної власності характерне: створення їх лише фізичними особами (або громадськими організаціями) внаслідок добровільного об\’єднання ними свого майна та трудової участі в господарській діяльності на засадах членства або приватизації (викупу) державного чи комунального майна; здійснення управління підприємством відповідно до статуту на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і принципів самоврядування трудового колективу.

Поряд з цим у Конституції України (ст. 13, 14, 41, 142) та в чинному ЦК України (ст. 324 – 327) йдеться лише про право приватної, державної, комунальної власності та право власності Українського народу, і не передбачена така форма власності, як колективна. Дана норма законодавця заснована на позиції, цивілістичної науки, згідно з якою трудові колективи, різноманітні громади (крім територіальних) та подібні утворення не можуть виступати як суб\’єкти права власності, оскільки не мають свого відокремленого майна, а якщо відособлення відбувається, то створюється новий самостійний власник – юридична особа, він стає індивідуальним, а не колективним суб\’єктом права власності, оскільки його засновники, як правило, втрачають право власності на передане йому майно.

Одночасно з цим нормативне закріплення підприємств колективної власності в гл. 10 ГК України було викликане об\’єктивними причинами, зокрема тим, щоб існуючі підприємства даного виду, засновані свого часу на колективній формі власності, не залишились у зв\’язку з цим поза межами правового поля.

2. Частина 2 коментованої статті передбачає такі види підприємств колективної власності:

1) виробничі кооперативи (ст. 95 – 110 ГК України);

2) підприємства споживчої кооперації (ст. 111 ГК України);

3) підприємства громадських та релігійних організацій (ст. 112 ГК України);

4) інші підприємства, передбачені законом.

З наведеного слідує, що вказаний перелік підприємств не є вичерпним, а тому чинним законодавством можуть бути передбачені й інші види підприємств колективної власності. Зокрема, відповідно до ст. 21 раніше чинного Закону України \”Про власність\” до підприємств, заснованих на праві колективної власності, також належали акціонерні та інші господарські товариства, у тому числі створені в результаті перетворення державних підприємств. А тому, наприклад, О. М. Віник відносить до категорії підприємств колективної форми власності господарські товариства (крім державних та комунальних), а також дочірні підприємства виробничих кооперативів та господарських товариств.

До підприємств колективної власності також належать безпосередньо \”колективні підприємства\”, що були засновані на власності трудового колективу підприємства, створювалися та діяли на підставі ч. 1 ст. 2 Закону України \”Про підприємства в Україні\”, який згідно із Прикінцевими положеннями ГК втратив чинність з 01.01.2004 р. При цьому хоча згідно із Класифікацією організаційно-правових форм господарювання, затвердженою наказом Держспоживстандарту України від 28.05.2004 р. N 97, така організаційно-правова форма господарювання, як колективне підприємство, з 31.03.2004 р. не існує, у той же час, незважаючи на зміни в законодавстві, чинним законодавством України не передбачено обов\’язкової реорганізації колективних підприємств, а тому на сьогодні колективні підприємства продовжують існувати, проте створення нових підприємств у формі колективних – неможливе.