Науково-практичний коментар до ст. 195 Господарського кодексу України

 

1. Управнений суб\’єкт господарського зобов\’язання, якщо інше не передбачено законом, може передати другій стороні, за її згодою, належні йому за законом, статутом чи договором права на одержання майна від третьої особи з метою вирішення певних питань щодо управління майном або делегувати права для здійснення господарсько-управлінських повноважень. Передачу (делегування) таких прав може бути зумовлено певним строком.

2. Акт передачі прав вважається чинним з дня одержання повідомлення про це зобов\’язаною стороною, а акт делегування господарсько-управлінських повноважень іншому суб\’єкту – з дня офіційного опублікування цього акта.

3. Передача (делегування) прав тягне за собою обов\’язок суб\’єкта, який одержав у результаті такої передачі (делегування) додаткові повноваження, вирішувати відповідне до цих повноважень коло господарських питань та нести відповідальність за наслідки рішень, що ним приймаються.

Коментар:

1. Стаття, що коментується, закріплює загальне положення щодо можливості передачі управненим суб\’єктом господарського зобов\’язання іншій стороні, за її згодою, належних йому за законом, статутом чи договором прав на одержання майна від третьої особи з метою вирішення певних питань щодо управління майном або делегувати права для здійснення господарсько-управлінських повноважень.

Відповідно до ст. 1 Закону України \”Про управління об\’єктами державної власності\” від 21.09.2006 р. управління об\’єктами державної власності – це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб\’єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об\’єктів, пов\’язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Відповідно до ст. 4 вищевказаного Закону суб\’єктами управління об\’єктами державної власності є: Кабінет Міністрів України; Фонд державного майна України; міністерства та інші органи виконавчої влади (далі – уповноважені органи управління); органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами; державні господарські об\’єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації (далі – господарські структури); юридичні та фізичні особи, які виконують функції з управління корпоративними правами держави (далі – уповноважені особи); Національна академія наук України, галузеві академії наук. Законом також визначені об\’єкти управління державної власності, особливості обмеження щодо управління ними, порядок здійснення контролю за виконанням функцій з управління об\’єктами державної власності, за використанням державного майна тощо.

Відповідно ж до положень ГК встановлено, що передача таких прав може бути обмежена певним терміном (строком).

2. Частина 2 статті, що коментується, регулює порядок набрання чинності актом передачі права, який вступає в дію з дня отримання повідомлення про це зобов\’язаною стороною. При цьому акт делегування господарсько-управлінських повноважень іншому суб\’єкту набирає чинності з дня офіційного опублікування цього акта.

3. Частина 3 статті, що коментується, містить загальне положення, згідно з яким передача (делегування) прав тягне за собою не тільки обов\’язок суб\’єкта, який одержав у результаті такої передачі (делегування) додаткові повноваження, вирішувати відповідне до цих повноважень коло господарських питань, але й покладає на нього відповідальність за наслідки рішень, що ним приймаються.

Відповідно до ст. 17 Закону України \”Про управління об\’єктами державної власності\” від 21.09.2006 р. за невиконання вимог законів України та інших нормативно-правових актів з питань управління об\’єктами державної власності до винних осіб застосовуються заходи адміністративної, дисциплінарної, цивільно-правової та кримінальної відповідальності згідно із законом.