Науково-практичний коментар до ст. 228 Господарського кодексу України

1. Учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу. Державні (комунальні) підприємства за наявності підстав зобов\’язані вжити заходів щодо стягнення в порядку регресу збитків з інших суб\’єктів господарювання або стягнути збитки з винних працівників підприємства відповідно до вимог законодавства про працю.

Коментар:

1. Ця стаття встановлює право учасника господарських відносин, який вже відшкодував збитки, стягнути такі відшкодовані збитки з третіх осіб, що фактично їх спричинили, у порядку регресу, тобто право звернутися до третіх осіб з вимогою про відшкодування понесених ним збитків у порядку регресу. Інститут регресних вимог і в господарському законодавстві покликаний захистити інтереси особи, яка в силу певних обставин відшкодувала збитки, що фактично були спричинені третіми особами. Важливість цієї норми обумовлена тим, що в господарському законодавстві учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов\’язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, тобто тягар доведення відсутності своєї вини покладений на особу, яка порушила зобов\’язання, оскільки його вина презумується.

Право на стягнення відшкодованих збитків в порядку регресу виникає з того моменту, коли учасник господарських відносин відшкодував збитки потерпілій стороні замість третьої особи, тому регресне зобов\’язання розглядається як похідне від іншого зобов\’язання. У регресних зобов\’язаннях як загальне правило діє принцип повного відшкодування збитків. Третя особа відповідає перед учасником господарських відносин у тому обсязі, в якому збитки фактично відшкодовані, тобто обсяг регресної вимоги повинен відповідати розміру виплаченого відшкодування. Але законом може бути встановлений інший обсяг, який може бути як вище, так і нижче тих сум, що були виплачені потерпілому. Якщо законом встановлено межі відшкодування або межі відповідальності винної особи, то з неї витрати стягуються в цих межах. Право на регресну (зворотну) вимогу до кожного з решти боржників має боржник, який один виконав обов\’язок із солідарного відшкодування збитків, тому така вимога розглядається вже же не як солідарна, а як регресна, оскільки стосовно до решти боржників він стає кредитором.

2. Стягнення відшкодованих збитків у порядку регресу є правом для всіх учасників господарських відносин, крім державних (комунальних) підприємств, для яких вжиття заходів щодо стягнення в порядку регресу збитків з інших суб\’єктів господарювання за наявності підстав розглядається як обов\’язок. Як обов\’язок для цих підприємств передбачено також стягнення збитків з винних працівників підприємства, яке відбувається вже відповідно до вимог законодавства про працю. Відповідальності державних (комунальних) підприємств за порушення цих обов\’язків Кодексом не передбачено.