Науково-практичний коментар до ст. 234 Господарського кодексу України | Адвокат Прокопенко Вадим, г. Киев

Науково-практичний коментар до ст. 234 Господарського кодексу України

Науково-практичний коментар до ст. 234 Господарського кодексу України

Стаття 234. Обов\’язок боржника, який сплатив штрафні санкції, виконати зобов\’язання в натурі
1. Сплата штрафних санкцій за невиконання або неналежне виконання господарського зобов\’язання не звільняє боржника від виконання зобов\’язання в натурі, крім випадків, передбачених у частині третій статті 193 цього Кодексу.
Коментар:
1. Коментована стаття містить припис, за яким боржник зобов\’язаний виконати зобов\’язання в натурі, навіть якщо він уже сплатив штрафні санкції за невиконання або неналежне виконання господарського зобов\’язання.
Тобто законодавець зазначає, що боржник не звільняється від виконання свого зобов\’язання в натурі, крім випадків, передбачених у ч. 3 ст. 193 ГК України.
У нормі коментованої статті простежується принцип виконання господарського зобов\’язання належним чином, закріплений у ст. 193 ГК України.
Поняття належного виконання зобов\’язання охоплює також урахування кожною стороною інтересів іншої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Єдність інтересів управненої і зобов\’язаної сторін у господарському зобов\’язанні обумовлена підпорядкованістю їх меті досягнення єдиного економічного результату – належного виконання зобов\’язання.
Фактично, коментована стаття конкретизує положення ч. 3 ст. 193 ГК України, за якою застосування господарських санкцій до суб\’єкта, який порушив зобов\’язання, не звільняє цього суб\’єкта від обов\’язку виконати зобов\’язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором або управлена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов\’язання.
Частина 4 ст. 193 ГК України передбачає, що управнена сторона має право не приймати виконання зобов\’язання частинами, якщо інше не передбачено законом, іншими нормативно-правовими актами або не випливає зі змісту зобов\’язання.
За загальним правилом, виконання зобов\’язання частинами не вважається належним його виконанням, і управнена сторона на свій розсуд вирішує приймати чи не приймати таке виконання. Обов\’язок управненої сторони приймати виконання зобов\’язання частинами може бути передбачений законом, іншими нормативно-правовими актами чи договором або випливати зі змісту зобов\’язання (поквартальний, як правило, розподіл виробленої продукції відповідно до угоди між її сторонами – державою та інвестором згідно з Законом України \”Про угоди про розподіл продукції\”; поставка товарів окремими партіями згідно з договором у погоджені сторонами терміни; оплата виконаних ремонтних робіт з розстрочкою відповідно до договору тощо).