Науково-практичний коментар до ст. 235 Господарського кодексу України | Адвокат Прокопенко Вадим, г. Киев

Науково-практичний коментар до ст. 235 Господарського кодексу України

Науково-практичний коментар до ст. 235 Господарського кодексу України

Стаття 235. Оперативно-господарські санкції
1. За порушення господарських зобов\’язань до суб\’єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції – заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов\’язання, що використовуються самими сторонами зобов\’язання в односторонньому порядку.
2. До суб\’єкта, який порушив господарське зобов\’язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором.
3. Оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від вини суб\’єкта, який порушив господарське зобов\’язання.
Коментар:
1. Крім передбачених засобів забезпечення виконання зобов\’язань, з метою створення впевненості сторін у належному і своєчасному їх виконанні, а також забезпечення можливості запобігання збиткам, спричиненим невиконанням зобов\’язань, ч. 1 статті передбачає застосування договірних оперативно-господарських санкцій. Такі санкції є одним із видів санкцій, що традиційно застосовуються за порушення господарських зобов\’язань.
Оперативно-господарські санкції є достатньо новим різновидом договірної відповідальності. Вони як засіб забезпечення виконання зобов\’язань є додатковим заходом впливу на недобросовісну сторону за договором і застосовуються з метою спонукання контрагента до їх належного виконання.
Особливістю оперативно-господарських санкцій є те, що, на відміну від штрафних, до яких вдаються виключно за рішенням суду, вони застосовуються самими сторонами зобов\’язання в односторонньому порядку, тобто без попередження заздалегідь.
2. Оперативно-господарські санкції застосовують безпосередньо самі суб\’єкти господарських відносин в оперативному порядку, тобто без звернення до судових або інших уповноважених органів, і без згоди іншої сторони зобов\’язання – це, зокрема, є головною умовою застосування сторонами таких санкцій, про що має бути пряма вказівка в договорі. Слід мати на увазі, що до суб\’єкта, який порушив господарське зобов\’язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, які передбачено договором. У цьому і полягає їх головна відмінність від штрафних та адміністративно-господарських санкцій, застосування яких може бути передбачене договором.
3. Оперативно-господарські санкції, як і інші види санкцій, передбачені ГК України, застосовуються незалежно від вини суб\’єкта, який порушив господарське зобов\’язання.
Так, ч. 4 ст. 219 ГК України вказує, що сторони зобов\’язання можуть передбачити певні обставини, які через їх надзвичайний характер є підставою для звільнення від господарської відповідальності у випадку порушення через них зобов\’язання, а також наводить порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.
Мамутова В. К. з цього приводу зазначає, що надання права сторонам господарських відносин на диспозитивних підставах визначати у договорі додаткові, порівняно із встановленими в законі, підстави звільнення від господарсько-правової відповідальності, а також засвідчення факту виникнення цих підстав відповідає загальному принципу свободи договору.
При цьому слід мати на увазі, що дане положення поширюється тільки на господарські санкції і не може бути застосоване до адміністративно-господарських санкцій, оскільки останні забезпечують захист інтересів держави в особі органів державної влади та місцевого самоврядування, а не окремих суб\’єктів господарювання.