Науково-практичний коментар до ст. 259 Господарського кодексу України

1. Вид господарської діяльності має місце у разі об\’єднання ресурсів (устаткування, технологічних засобів, сировини та матеріалів, робочої сили) для створення виробництва певної продукції або надання послуг. Окремий вид діяльності може складатися з єдиного простого процесу або охоплювати ряд процесів, кожний з яких входить до відповідної категорії класифікації.

2. У правовому регулюванні господарської діяльності та у здійсненні державного управління народним господарством мають враховуватися особливості здійснення суб\’єктами господарювання окремих видів цієї діяльності.

3. Для віднесення суб\’єкта господарювання до відповідної категорії обліку визначаються основні, другорядні та допоміжні види господарської діяльності.

4. З метою забезпечення системи державного управління народним господарством обліково-статистичною інформацією, яка задовольняє потреби учасників господарських відносин в об\’єктивних даних про стан і тенденції соціально-економічного розвитку, господарські та фінансові взаємозв\’язки на міждержавному, державному, регіональному і галузевому рівнях, а також впровадження міжнародних стандартів у галузі обліку і звітності та переходу на міжнародну систему обліку і статистики Кабінет Міністрів України затверджує заходи щодо розвитку національної статистики України і державної системи класифікації техніко-економічної та соціальної інформації.

5. Складовою частиною державної системи класифікації і кодування техніко-економічної та соціальної інформації є класифікація видів економічної діяльності (КВЕД), яка затверджується центральним органом виконавчої влади з питань стандартизації та має статус державного стандарту.

6. Об\’єктами класифікації в КВЕД є усі види господарської (економічної) діяльності суб\’єктів.

Коментар:

1. На сьогодні господарська діяльність налічує значну кількість видів. Як зазначає законодавець, вид господарської діяльності має місце у разі об\’єднання ресурсів (устаткування, технологічних засобів, сировини та матеріалів, робочої сили) для створення виробництва нової продукції або надання послуг. Поділ господарської діяльності на певні види має важливе значення як для уніфікації господарського законодавства, так і для забезпечення управління такою діяльністю. Крім того, класифікація видів господарської діяльності має значення і для планування внутрішньої діяльності суб\’єктів господарювання, адже законодавець для кожного із видів господарської діяльності встановлює відповідні вимоги. У свою чергу ст. 19 Кодексу встановлюється обов\’язок для суб\’єктів господарювання здійснювати облік результатів своєї роботи, складати відповідну фінансову звітність та надавати статистичну інформація щодо своєї діяльності, що також здійснюється з урахуванням видів господарської діяльності, якими займається суб\’єкт.

Частиною 1 коментованої статті визначається, що окремий вид діяльності може складатися з єдиного простого процесу або може охоплювати ряд процесів, кожний з яких входить до відповідної категорії класифікації. Отже, у будь-якому випадку, вид діяльності – це здійснення певних необхідних дій з метою виробництва продукції або надання послуг. Ці дії можуть бути простими, тобто складатися з одного процесу, наприклад надання послуг страхування. Також ці дії можуть бути більш складними, тобто складатися з кількох процесів, наприклад виробництво меблів включає: дизайн та підготовку креслень, підготовку необхідних складових частин, збирання, фарбування тощо.

2. Із змісту ч. 2 коментованої статті вбачається, що органи виконавчої та законодавчої влади у разі прийняття відповідних нормативно-правових актів щодо правового регулювання господарської діяльності повинні враховувати особливості здійснення суб\’єктами господарювання окремих видів цієї діяльності. Так, Верховною Радою України приймаються спеціальні закони, що регулюють той чи інший вид господарської діяльності, наприклад, Закони України \”Про страхування\”, \”Про інвестиційну діяльність\”, \”Про зовнішньоекономічну діяльність\” тощо. У свою чергу органами виконавчої влади приймаються відповідні накази, що стосуються питань ліцензування, квотування, патентування окремих видів господарської діяльності (див. коментар до ст. 14). Крім того, органами місцевого самоврядування в межах їх компетенції можуть прийматися відповідні правові акти, що стосуються діяльності суб\’єктів господарювання з урахування особливостей здійснення того чи іншого виду такої діяльності.

3. На сьогодні більшість суб\’єктів господарювання займаються не одним, а декількома видами господарської діяльності. Проте для віднесення суб\’єкта господарювання до відповідної категорії обліку визначаються основні, другорядні та допоміжні види господарської діяльності.

Так, відповідно до Класифікації видів економічної діяльності ДК 009:2005 основним видом діяльності є вид діяльності статистичної одиниці, на який припадає найбільший внесок у валову додану вартість (або визначений інший критерій). Другорядним визнається будь-який інший (крім основного) вид економічної діяльності статистичної одиниці з виробництва товарів або надання послуг. Другорядних видів діяльності може бути декілька. Саме тому на сьогодні суб\’єкти господарювання у своїх установчих документах, як правило, визначають певну кількість видів господарської діяльності, якими вони мають право займатися, тим самим звільняючи себе від зайвих клопотів по внесенню змін до установчих документів та їх реєстрації в разі прийняття рішення про зайняття іншим видом господарської діяльності.

Допоміжними видами господарської діяльності є види діяльності, які здійснюються переважно у сфері обслуговування виробництва та призначаються для використання тільки цією одиницею (управління підприємством, бухгалтерський облік, транспортування, складування, закупівля, збут, ремонт, технічне обслуговування тощо). Діяльність вважається допоміжною, якщо відповідає таким умовам: а) вона спрямована на обслуговування тільки тієї виробничої одиниці, до якої вона належить; б) її результати – послуги або вироблені проміжні товари – не входять до складу кінцевої продукції даної одиниці; в) вона пов\’язана з поточними витратами самої одиниці (не призводить до утворення основного капіталу); г) вона існує в інших подібних за типом виробничих одиницях. Наприклад, допоміжними видами діяльності по перевезенню вантажів залізничним транспортом можуть бути діяльність по обслуговуванню залізничних під\’їзних колій, по наданню та забиранню вагонів тощо.

4. Постановою КМУ \”Про Концепцію побудови національної статистики України та Державної програми переходу на міжнародну систему обліку і статистики\” від 04.05.93 р. затверджені заходи розвитку вітчизняної статистики і державної системи класифікації техніко-економічної та соціальної інформації, як це визначено ч. 4 коментованої статті.

5. Як зазначається в ч. 5 коментованої статті, складовою частиною системи класифікації і кодування техніко-економічної та соціальної інформації є Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД). Зазначена класифікація затверджується органом виконавчої влади з питань стандартизації та має статус державного стандарту. Так, наказом Державного комітету статистики України від 26.12.2005 р. було затверджено Національний класифікатор України ДК 009-2005 \”Класифікатор видів економічної діяльності\”, що введений у дію з 01.04.2006 р. Метою розроблення зазначеної КВЕД є приведення її у відповідність з новою редакцією базової міжнародної статистичної класифікації видів діяльності NACE 2002 р. та перегляд певних позицій національного рівня класифікації.

6. Відповідно до законодавства об\’єктами класифікації в КВЕД є всі види господарської (економічної) діяльності суб\’єктів господарювання. Тобто будь-якими іншими нормативно-правовими актами не можуть передбачатися виключення з правила, встановленого ч. 6 коментованої статті.