Науково-практичний коментар до ст. 273 Господарського кодексу України

1. Виробник повинен не пізніш як за п\’ятнадцять днів до початку заготівлі продукції повідомити контрактанта про кількість і строки здачі сільськогосподарської продукції, що пропонується до продажу, та погодити календарний графік її здачі.

2. Контрактант зобов\’язаний прийняти від виробника всю пред\’явлену ним продукцію на умовах, передбачених у договорі. Нестандартну продукцію, яка швидко псується, придатну для використання у свіжому або переробленому вигляді, та стандартну продукцію, яка швидко псується, що здається понад обсяги, передбачені договором, контрактант приймає за цінами і на умовах, що погоджені сторонами.

3. У договорі контрактації можуть передбачатися обсяги сільськогосподарської продукції, приймання якої контрактант здійснює безпосередньо у виробника, та продукції, яка доставляється безпосередньо виробником торговельним підприємствам. Решта продукції приймається контрактантом на визначених договором приймальних пунктах, розташованих у межах адміністративного району за місцезнаходженням виробника.

4. Забезпечення виробників тарою та необхідними матеріалами для пакування продукції здійснюється у кількості, порядку та строки, передбачені договором.

5. Інші особливості виконання договорів контрактації встановлюються Положенням про контрактацію сільськогосподарської продукції, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.

Коментар:

1. Суб\’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов\’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов\’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст. 193 ГКУ).

Для договору контрактації є обов\’язковою вимога реального виконання зобов\’язань, адже сплата штрафних санкцій за невиконання або неналежне виконання господарського зобов\’язання не звільняє боржника від виконання зобов\’язання в натурі, крім випадків, передбачених у ч. 3 ст. 193 ГКУ (ст. 234 ГКУ). Таким чином, кількість продукції, не зданої господарством у встановлені договором строки, підлягає здачі в інші строки, погоджені сторонами, і зарахуванню в період її фактичної здачі, за винятком тих видів продукції, виробництво яких має сезонний характер і поповнити нездану кількість їх неможливо23.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (ст. 526 – 545) з урахуванням особливостей, передбачених ГКУ (ст. 193 ГКУ).

Зважаючи на особливості виробництва сільськогосподарської продукції, які пов\’язані із кліматичними умовами (продукція рослинництва), а також з життєвим циклом тварин (продукція тваринництва), неможливо завчасно передбачити кількість такої продукції. Тому зазначене питання додатково узгоджується сторонами пізніше, в залежності від стану розвитку сільськогосподарських рослин (тварин). З метою належного забезпечення передачі продукції контрактанту законодавець вимагає, щоб виробник не пізніш як за п\’ятнадцять днів до початку заготівлі продукції повідомив контрактанта про її кількість і строки здачі та погодив календарний графік здачі такої продукції. Зазначене повідомлення має бути направлене контрактантові у письмовій формі (листом, факсом, електронною поштою тощо). Як правило, календарний графік здачі сільськогосподарської продукції оформлюється у додатковій угоді, яка є невід\’ємною частиною договору контрактації.

2. Контрактант зобов\’язаний прийняти від виробника всю пред\’явлену ним продукцію на умовах, передбачених у договорі. Таким чином, можна зробити висновок, що у випадках, коли виробник пред\’явив для реалізації продукцію в більшому обсязі, ніж передбачено у договорі, контрактант зобов\’язаний її прийняти. Але якщо така продукція за якістю та технічними характеристиками відповідає умовам, встановленим договором. Нестандартну продукцію, яка швидко псується, придатна для використання у свіжому або переробленому вигляді, та стандартну продукцію, яка швидко псується, що здається понад обсяги, передбачені договором, контрактант приймає за цінами й на умовах, що погоджені сторонами.

Зобов\’язана сторона має право виконати зобов\’язання достроково, якщо інше не передбачено законом, іншим нормативно-правовим актом або договором, або не випливає із змісту зобов\’язання (ч. 5 ст. 193 ГКУ). Ця норма спрямована на захист прав виробника сільськогосподарської продукції, адже, як зазначалося вище, її виробництво залежить від певних умов.

У разі відмови від приймання продукції контрактант повинен повідомити виробника про факт відмови у письмовій формі. Якщо він ухиляється від письмової заяви про відмову від приймання продукції, інша сторона складає про це акт за участю державного інспектора з контролю якості сільськогосподарської продукції та моніторингу її ринку. В разі відмови заготівельника прийняти продукцію, яка швидко псується, пред\’явлена відповідно до умов договору і погодженого графіка, виробник може реалізувати цю продукцію за договірними цінами з включенням зазначеної продукції у виконання зобов\’язань з контрактації24. При цьому заготівельні організації не звільняються від відповідальності за невиконання зобов\’язання щодо приймання сільськогосподарської продукції (ч. 2 ст. 274 ГКУ).

На вимогу сільськогосподарського товаровиробника контрактант повинен видати письмове посвідчення виконання зобов\’язання повністю або його частини (ч. 8 ст. 193 ГКУ).

3. Господарське зобов\’язання підлягає виконанню за місцем, визначеним законом, господарським договором, або за місцем, яке визначено змістом зобов\’язання (ст. 197 ГКУ). У договорі контрактації можуть передбачатися обсяги сільськогосподарської продукції, приймання якої контрактант здійснює безпосередньо у виробника, та продукції, яка доставляється безпосередньо виробником торговельним підприємствам. Решта продукції приймається контрактантом на визначених договором приймальних пунктах, розташованих у межах адміністративного району за місцезнаходженням виробника.

Транспортні витрати на перевезення продукції за договором контрактації можуть покладатися на виробника продукції за цінами, що встановлюються перевізником. Також перевезення може здійснюватися контрактантом за власні кошти з метою забезпечення плану державних закупок сільськогосподарської продукції. Так, зокрема, Типовими умовами господарських договорів між цукровими заводами, бурякосіючими господарствами та іншими суб\’єктами бурякоцукрового комплексу незалежно від форми власності щодо вирощування та закупівлі цукрових буряків для виробництва цукру квоти \”А\” встановлено, що транспортування цукрових буряків з поля до призаводського бурякопункту здійснюється транспортом за рахунок замовника (контрактанта) (п. 4.2).

4. Забезпечення виробників тарою та необхідними матеріалами для пакування продукції здійснюється у кількості, порядку та строки, передбачені договором.