Науково-практичний коментар до ст. 274 Господарського кодексу України

1. За нездачу сільськогосподарської продукції у строки, передбачені договором контрактації, виробник сплачує контрактанту неустойку в розмірі, встановленому договором, якщо інший розмір не передбачений законом.

2. За невиконання зобов\’язання щодо приймання сільськогосподарської продукції безпосередньо у виробника, а також у разі відмови від приймання продукції, пред\’явленої виробником у строки і в порядку, що погоджені сторонами, контрактант сплачує виробнику штраф у розмірі п\’яти відсотків вартості неприйнятої продукції, враховуючи надбавки і знижки, а також відшкодовує завдані виробникові збитки, а щодо продукції, яка швидко псується, – повну її вартість.

3. У разі якщо продукцію не було своєчасно підготовлено до здавання-приймання і про це не було попереджено контрактанта, виробник відшкодовує контрактанту завдані цим збитки.

4. У договорі контрактації можуть бути передбачені також інші санкції за невиконання або неналежне виконання зобов\’язань відповідно до вимог цього Кодексу.

Коментар:

За невиконання або неналежне виконання сторонами своїх зобов\’язань за договором настає відповідальність у виді неустойки і/чи відшкодування збитків. Відповідальність сторін за порушення договору ґрунтується на принципі вини (ст. 614 ЦКУ). Статтею 193 ГКУ передбачено, що порушення зобов\’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Кодексом, іншими законами або договором. Сільськогосподарський товаровиробник звільняється від відповідальності за невиконання зобов\’язання з вини контрактанта або якщо доведе, що належне виконання зобов\’язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності (ч. 2 ст. 218 ГКУ). Це можуть бути не тільки природні стихійні явища (землетрус, посуха, паводок тощо), а й інші несприятливі умови (запровадження карантину, епідемії, епізоотії тощо). Питання про те, чи є певна обставина стихійним лихом, вирішується згідно з правилами, що їх застосовують при страхуванні майна сільськогосподарських товаровиробників25. Доказами настання цих подій можуть слугувати висновки Державної інспекції з контролю якості сільськогосподарської продукції та моніторингу її ринку, Головної державної інспекції з карантину рослин, Державної ветеринарної інспекції України, Українського гідрометеорологічного центру тощо. Типовими умовами господарських договорів між цукровими заводами, бурякосіючими господарствами та іншими суб\’єктами бурякоцукрового комплексу незалежно від форми власності щодо вирощування та закупівлі цукрових буряків для виробництва цукру квоти \”А\” передбачено, що сторона, яка через обставини непереробної сили, не має змоги виконати свої обов\’язки, повинна повідомити про це іншу сторону в письмовій формі протягом п\’яти днів. Крім того у разі, якщо такі обставини мають місце більше трьох місяців, будь-яка із сторін може розірвати договір (п. 10.2).

1. Згідно зі ст. 272 у договорах контрактації повинна передбачатися взаємна майнова відповідальність сторін у разі невиконання ними умов договору. Однією з таких умов є встановлені договором строки здавання виробленої продукції, за порушення яких коментована стаття передбачає сплату неустойки в розмірі, встановленому договором.

Неустойка є однією із штрафних санкцій у виді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов\’язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов\’язання (ст. 230 ГКУ).

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов\’язання, або у певній визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов\’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (п. 4 ст. 231 ГКУ).

Слід зазначити, що законодавець окремо обумовив випадки порушення господарського зобов\’язання, в якому хоча б одна сторона є суб\’єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов\’язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов\’язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту. За таких обставин, якщо інше не передбачено законом чи договором, за порушення строків виконання зобов\’язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф в розмірі семи відсотків вказаної вартості (ч. 2 ст. 231 ГКУ).

2. За невиконання зобов\’язання щодо приймання сільськогосподарської продукції безпосередньо у виробника, а також у разі відмови від приймання продукції, пред\’явленої виробником у строки і в порядку, що погоджені сторонами, контрактант сплачує виробнику штраф у розмірі п\’яти відсотків вартості неприйнятої продукції, враховуючи надбавки і знижки.

Штраф також є одним із видів штрафних санкцій і застосовується поряд із терміном \”неустойка\” і \”пеня\” (ст. 230 ГКУ). За ЦКУ штраф – це різновид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов\’язання (ч. 2 ст. 549).

Крім сплати штрафу контрактант зобов\’язаний відшкодувати завдані сільськогосподарському товаровиробнику збитки. Така вимога коментованої статті свідчить про посилення господарсько-правової відповідальності заготівельника сільськогосподарської продукції, оскільки за одне порушення застосовуються два різні види господарських санкцій: відшкодування збитків та штрафні санкції (штраф). Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов\’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною (ч. 2 ст. 224 ГКУ).

Якщо ж заготівельник відмовляється прийняти швидкопсувну продукцію, він повинен відшкодувати повну її вартість.

3. У разі якщо продукцію не було своєчасно підготовлено до здавання-приймання і про це не було попереджено контрактанта, виробник відшкодовує контрактанту завдані цим збитки, крім сплати неустойки. Зазначена вимога також підсилює господарсько-правову відповідальність виробника сільськогосподарської продукції (за одне порушення застосовується відшкодування збитків та штрафні санкції (неустойка).

4. У договорі контрактації можуть бути передбачені також інші санкції за невиконання або неналежне виконання зобов\’язань відповідно до вимог Господарського кодексу України, а саме: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ст. 217 ГКУ).

До штрафних санкцій крім штрафу та неустойки відноситься пеня (ст. 230 ГКУ). Пеня – це неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов\’язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦКУ). Так, контрактант зобов\’язаний вчасно і цілком розрахуватися за отриману продукцію. За порушення строків розрахунку на підставі Закону України \”Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов\’язань\” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1). При цьому її розмір обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3).

За порушення умов зобов\’язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг), в якому хоча б одна сторона є суб\’єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або за порушення, пов\’язане з виконанням державного контракту, або якщо виконання зобов\’язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг) (ч. 2 ст. 231 ГКУ).

Слід враховувати також, що суд має право зменшити розмір санкцій, коли належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов\’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов\’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. А також якщо порушення зобов\’язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин (ст. 233 ГКУ).