Науково-практичний коментар до ст. 365-1 Господарського кодексу України

Чинне законодавство в сфері лотерейної діяльності – це складна система правових актів, яка динамічно розвивається.

На сьогоднішній день у цій сфері діє низка нормативно-правових актів. Під державними грошовими лотереями слід розуміти лотереї, які передбачають наявність призового фонду у розмірах не менших, ніж 50 відсотків від суми отриманих доходів, а також відрахувань до Державного бюджету України в розмірі не менш як 30 відсотків від доходів, що залишаються у розпорядженні після відрахувань до призового фонду.

Діяльність з випуску та проведення лотерей включає в себе замовлення на виготовлення лотерейних білетів, ввезення їх на митну територію України, прийняття сплат участі у лотереї, проведення тиражів лотерей, виплату виграшів та інші господарські операції, що прямо або опосередковано забезпечують безперервне та ефективне проведення лотерей.

Для здійснення господарської діяльності з випуску та проведення лотерей суб’єкт господарювання повинен відповідати критеріям, встановленим для проведення саме цієї діяльності, а також отримати певні документи дозвільного характеру, які дають право займатися цим видом діяльності.

До 2000 року діяльність з випуску та проведення державних грошових лотерей здійснювалася агентами з провадження державних грошових лотерей на підставі свідоцтв, виданих Міністерством фінансів України.

Агентом з проведення державної грошової лотереї могла бути будь-яка юридична особа, а саме: підприємство, установа чи організація, в тому числі бюджетна, яка за своїм статутом (положенням) мала право на проведення лотереї та відповідне фінансове становище.

Так, мінімальний розмір сформованого (сплаченого) статутного фонду агента повинен був становити не менш як один мільйон євро за курсом гривні, встановленим Національним банком на день подачі документів Мінфіну на реєстрацію, в тому числі не менш як двісті тисяч євро – у грошових коштах.

Зазначені вимоги до агентів з проведення державної грошової лотереї обгрунтовувались тим, що лотереї акумулюють значні кошти населення, велика частина яких через відрахування доходів, що залишаються у розпорядженні після відрахувань до призового фонду, спрямовується до державного бюджету, складає єдиний загальнодержавний ресурс і використовується на нагальні потреби суспільства.

Крім того, для проведення лотерей (крім державних) необхідно отримати торговий патент, що являє собою державне свідоцтво, яке засвідчує право суб’єкта господарювання чи його структурного (відокремленого) підрозділу займатися проведенням лотерей (крім державних) .

Отже, законодавством було встановлено, що для випуску і проведення державних грошових лотерей необхідно отримати відповідне свідоцтво, а для проведення лотерей (крім державних) – торговий патент.

21 вересня 2000 року прийнято Закон України \”Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з метою запровадження державного контролю за здійсненням лотерейної діяльності\”, яким передбачено здійснити переоформлення реєстраційних свідоцтв державних лотерей, білети яких перебували в обігу на момент набрання чинності цим законом, на відповідні ліцензії без справляння плати за таке переоформлення.

До набрання чинності Законом України \”Про ліцензування певних видів господарської діяльності\” положеннями Закону України \”Про підприємництво\”, постанови Кабінету Міністрів України \”Про порядок ліцензування підприємницької діяльності\” та Інструкції про умови і правила провадження підприємницької діяльності (ліцензійні умови) зі створення та утримання гральних закладів, організації азартних ігор та контроль за їх дотриманням, визначалось, що ліцензії на проведення азартних ігор, зокрема лотерей (крім державних), видають районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах Рад.

21 жовтня 2000 року набрав чинності Закон України \”Про ліцензування певних видів господарської діяльності\”, який визначає види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, встановлює державний контроль у сфері ліцензування, відповідальність суб’єктів господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування. Оскільки цей закон є базовим законодавчим актом у сфері ліцензування певних видів господарської діяльності, то при здійсненні господарської діяльності з випуску та проведення лотерей необхідно керуватися нормами цього закону.

Для здійснення господарської діяльності з випуску та проведення лотерей суб’єкт господарювання має звернутися з відповідними документами до органу ліцензування -Міністерства фінансів України.

Перелік документів, який додається до заяви про видачу ліцензії, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 4 липня 2001 р. N 756 \”Про затвердження переліку документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності\”.

Суб’єкт господарювання зобов’язаний провадити діяльність із випуску та проведення лотерей відповідно до встановлених для цього виду діяльності ліцензійних умов.

Ліцензійні умови є нормативно-правовим актом, положення якого встановлюють кваліфікаційні, організаційні, технологічні та інші вимоги для провадження певного виду господарської діяльності.

Ліцензійні умови та порядок контролю за їх додержанням затверджуються спільним наказом спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування та органу ліцензування.

Будь-яка юридична особа, яка у встановленому порядку отримала ліцензію на випуск та проведення лотерей, може здійснювати зазначений вид господарської діяльності відповідно до ліцензійних умов.

Розвиток лотерейного ринку України потребує розв\\’язання проблем, пов\\’язаних з відсутністю ефективної нормативно-правової бази, і як основного її елемента – спеціального закону про лотереї та азартні ігри в Україні.

З метою забезпечення прозорості функціонування сфери лотерейної діяльності, збільшення надходжень до Державного бюджету, належного захисту інтересів та прав громадян Президентом України 10 вересня 2002 року видано Указ \”Про деякі заходи щодо регулювання лотерейної діяльності\”. Ним визнано за необхідне посилення державного регулювання лотерейної діяльності в Україні шляхом: запровадження державної монополії на випуск та проведення лотерей; припинення проведення недержавних лотерей, у тому числі за рішеннями органів місцевого самоврядування; встановлення прозорих правил проведення лотерей та ефективного контролю за їх додержанням, недопущення проведення лотерей під час азартних ігор; конкурсного відбору операторів лотерей, посилення контролю за їх діяльністю, встановлення вимог щодо мінімального розміру власного капіталу таких операторів, їх ліквідності та платоспроможності.

Оскільки Конституцією України визначено, що виключно законами встановлюються правові засади і гарантії підприємництва, правила конкуренції та норми антимонопольного регулювання, а види і межі монополії визначаються виключно законами, указом передбачено підготовку та подання законопроекту про лотереї та азартні ігри в Україні. Міністерством фінансів України підготовлено проект Закону України \”Про лотереї та азартні ігри в Україні\”, який визначає правові засади державного регулювання лотерейної діяльності у сфері організації і проведення лотерей і азартних ігор, встановлює порядок здійснення державного нагляду та відповідальності учасників ринків лотерей та азартних ігор за порушення норм цього закону.

Умови проведення лотерей в Україні, відповідно до зазначеного вище законопроекту, будуються на принципах державної монополії на випуск та проведення лотерей. Принцип державної монополії на випуск і проведення лотерей полягає у забороні проведення на території України всіх видів лотерей, крім тих, які зареєстровані державою у порядку, визначеному цим законом, та мають статус державних лотерей.

Передбачається, що така державна монополія на випуск та проведення лотерей здійснюється на таких основних засадах: визначення переліку видів лотерей, які проводяться в Україні; встановлення для операторів лотерей вимог до фінансового стану, зокрема вимог до мінімального розміру власного капіталу, платоспроможності тощо.

Система нормативних актів, які складають це законодавство, перебуває на етапі постійного розвитку та вдосконалення. Одні правові акти стають застарілими і замінюються новими, інші змінюються і доповнюються, треті перебувають у стадії формування. Але, безперечно, такі динамічні зміни покликані вдосконалити нормативну базу із регулювання лотерейного бізнесу.

Крім цього, додамо, що як правило, лотерею розглядають як розіграш речей чи грошових сум за випадковою ймовірністю з використанням лотерейних білетів або інших форм документального підтвердження участі в розіграші.

Лотерея є своєрідною формою фінансової послуги, яка ґрунтується на добровільному залученні коштів фізичних осіб шляхом продажу лотерейних білетів і подальшого використання частини одержаних доходів для розіграшу у вигляді виграшів ( призів ).

Лотерейна діяльність в Україні регулюється Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності з випуску та проведення лотерей, затвердженими наказом Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва Міністерства фінансів України від 12 грудня 2002 р. № 128/1037.

Лотерейна діяльність — господарська діяльність операторів лотерей, що передбачає проведення лотерей, розіграшів, виплату виграшів (призів) та інші господарські операції, що опосередковано забезпечують проведення лотерей на підставі виданої Міністерством фінансів України ліцензії.

Головна мета лотерейної діяльності полягає у здійсненні господарських операцій за кошти та за добровільною згодою гравців, унаслідок чого частина акумульованих коштів надходить до державного бюджету, частина сплачується у вигляді виграшів, а частина використовується на забезпечення організації випуску та проведення лотерей.

Лотерея — господарська операція, що передбачає продаж грав цю права на участь у розіграші призу за випадковою вірогідністю за кошти або інші цінності, а також безоплатне отримання такого призу у власність у разі визнання гравця переможцем.

Основними принципами організації лотерейної діяльності в Україні є:

— державна монополія на випуск і проведення лотерей;

— добровільність участі гравців;

— забезпечення прозорих правил проведення лотерей;

— конкурсний відбір операторів лотерей;

— державне регулювання лотерейного бізнесу;

— забезпечення умов для стійкого фінансового стану операторів лотерей на основі встановлення вимог щодо мінімального розміру власного капіталу, ліквідності та платоспроможності.

Залежно від ознак лотереї класифікують таким чином:

 

— за умовами виграшу:

— миттєві;

— тиражні;

— за формою лотерейних білетів:

— паперові;

— електронні;

— за особливостями розподілу призового фонду серед учасників:

— числові;

— фахові;

— за особливостями формування призового фонду та розподілу доходів від лотереї:

— загальнодержавні;

— державні;

— місцеві.

Лотерея може проводитися як на основі використання лотерейних білетів, так і через електронну систему, яка дає змогу заміняти лотерейні білети електронними документами або в інший спосіб засвідчувати участь у грі та надавати право на одержання виграшу.

Лотерейний білет — це бланк документа, який дає право на участь у розіграші призового доходу лотереї, а в разі перемоги є підставою для отримання призу.

Державні лотереї поділяються на такі види:

— миттєва лотерея;

— лотерея бінго;

— лотерея тото;

— розрядна лотерея;

— числова лотерея.

Економічний зміст цих лотерей як господарських операцій із надання фінансових послуг такий:

миттєва лотерея, умови якої передбачають придбання гравцем лотерейного білета з безпосередньо вказаними у ньому друкарським способом сумою виграшу або фактом його відсутності;

лотерея бінго — це одно- або багатотиражна лотерея, умови випуску та проведення якої передбачають, що на лотерейному білеті попередньо надруковано комбінацію чисел, символів або знаків, а розподіл призового фонду відбувається відповідно до збігу визначених чисел і символів за результатами розіграшу;

лотерея тото — однотиражна лотерея, за умовами якої визначення суми призу та розподіл призового фонду відбуваються залежно від вгадування гравцями результатів випадкових подій у різних видах професійних змагань, що включені до опублікованої програми лотереї;

розрядна лотерея — однотиражна лотерея, умови випуску та проведення якої передбачають придбання гравцем лотерейного білета з попередньо надрукованим порядковим номером, а визначення переможця відбувається в разі збігу такого номера з результатами прилюдного розігрування тиражу;

числова лотерея може бути одно- або багатотиражною; за її умовами гравець самостійно визначає і вказує в лотерейному білеті комбінацію чисел, символів або знаків, а розподіл призового фонду між гравцями та визначення розміру призу здійснюється відповідно до кількості збігів таких чисел, символів або знаків із результатами прилюдного розігрування тиражу.

Лотерейні послуги в Україні можуть надаватися за допомогою лотерейних білетів, видрукуваних, як правило, на паперових носіях, або на основі використання електронної системи сплати участі в лотереї, яка є апаратно-технічним комплексом, що дає змогу в режимі реального часу здійснювати сплату участі в лотереї та інші облікові, розрахункові та контрольні операції.

Державні грошові лотереї розглядають як лотереї, для яких призовий фонд формується в сумі не менше 50 % доходів, отриманих оператором, а також передбаченого відрахування до Державного бюджету в сумі не менше, ніж ЗО % доходів, що залишаються в розпорядженні оператора лотереї після виплати призового фонду. Виграші в державній грошовій лотереї не підлягають оподаткуванню.

На відміну від державних лотерей, так звані лотереї, що проводять компанії та підприємства, є розіграшами речових або грошових призів у рекламних або благодійних цілях з метою залучення покупців (клієнтів) і не мають нічого спільного з лотерейною послугою як господарською операцією.