Науково-практичний коментар до ст. 367 Господарського кодексу України

1. Договір комерційної концесії повинен бути укладений у письмовій формі у вигляді єдиного документа. Недодержання цієї вимоги тягне за собою недійсність договору.

2. Договір комерційної концесії підлягає державній реєстрації органом, який здійснив реєстрацію суб\’єкта господарювання, що виступає за договором як правоволоділець. Якщо правоволоділець зареєстрований як суб\’єкт господарювання не в Україні, реєстрація договору комерційної концесії здійснюється органом, який зареєстрував суб\’єкта господарювання, що є користувачем.

3. У відносинах з третіми особами сторони договору комерційної концесії мають право посилатися на договір лише з дня його державної реєстрації. Відсутність реєстрації договору позбавляє сторони права в разі спору посилатися на цей договір.

4. Інші вимоги щодо укладання договору комерційної концесії встановлюються законом.

Коментар:

1. Коментована стаття встановлює вимоги щодо форми договору. Даний договір має бути обов\’язково укладений у письмовій формі у виді єдиного документа. Недодержання письмової форми договору комерційної концесії, а також укладення договору шляхом обміну листами, телеграмами тощо тягне за собою його недійсність (нікчемність – ст. 1118 ЦК).

2. Договір комерційної концесії підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договору на сьогодні має здійснюватися органом, що здійснив реєстрацію суб\’єкта господарювання, який є правоволодільцем. Якщо правоволоділець зареєстрований поза межами території України, тобто не є резидентом України, державна реєстрація договору комерційної концесії здійснюється органом, який зареєстрував суб\’єкта господарювання, що є користувачем. Тобто у будь-якому випадку державна реєстрація договору комерційної концесії має відбуватися на території України. На сьогоднішній день державна реєстрація суб\’єктів господарювання здійснюється державними реєстраторами на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (ст. 6 Закону України \”Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців\”). Статус та повноваження державного реєстратора також встановлюються згаданим Законом. Разом з тим виходячи із положень Закону державний реєстратор не має повноваження здійснювати реєстрацію договорів комерційної концесії. Отже, на підставі положень ст. 19 Конституції України, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов\’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, державний реєстратор на сьогодні не має права здійснювати реєстрацію договорів комерційної концесії.

Відсутність державної реєстрації договору комерційної концесії не тягне за собою його недійсність. Але в разі відсутності державної реєстрації даного договору настають такі наслідки:

– сторони договору комерційної концесії не мають права посилатися на його умови у відносинах з третіми особами;

– сторони договору комерційної концесії не мають права посилатися на його умови в разі виникнення спору.

Інші вимоги щодо оформлення договору комерційної концесії можуть встановлюватися законодавством (ст. 1118 ЦК).