Науково-практичний коментар до ст. 383 Господарського кодексу України

1. Кабінет Міністрів України з метою забезпечення відповідності зовнішньоекономічних договорів (контрактів) законодавству України може запроваджувати їх державну реєстрацію.

2. Види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), що підлягають державній реєстрації, а також порядок її здійснення визначаються законом про зовнішньоекономічну діяльність та іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до нього.

3. Виконання зобов\’язань, що випливають із зовнішньоекономічних договорів (контрактів), не зареєстрованих в установленому законом порядку, тягне застосування до суб\’єктів господарювання, які порушили цю вимогу, адміністративно-господарських санкцій, передбачених законом.

Коментар:

1. Коментована стаття визначає загальні підстави такого господарсько-правового інституту, як реєстрація зовнішньоекономічних договорів. Частина 1 встановлює орган, яким надається право (а не встановлюється обов\’язок) запроваджувати зазначений інститут. Тут же визначається, що це робиться з метою забезпечення відповідності цих договорів чинному законодавству. Така постановка питання може бути витлумачена як презумпція повної відповідності нормам чинного законодавства зовнішньоекономічного договору, який пройшов процедуру державної реєстрації. На нашу думку, таке тлумачення не є бездоганним. Адже згідно з доктриною кожен договір (за виключенням нікчемних правочинів), укладений у належній формі, є дійсним, аж поки в судовому порядку не буде встановлено інше. У той же час при розгляді спору в судовому органі сам факт державної реєстрації зовнішньоекономічного договору не є для суду доказом його дійсності.

2. Частина 2 коментованої статті визначає, що процедура державної реєстрації зовнішньоекономічних договорів встановлюється не тільки Законом України \”Про зовнішньоекономічну діяльність\”, але й іншими актами чинного законодавства. Перелік товарів, експорт-імпорт яких потребує державної реєстрації відповідних зовнішньоекономічних договорів, зазвичай щорічно встановлюється Міністерством економіки України. Процедура реєстрації вищезазначених договорів встановлюються як Кабінетом Міністрів України (Порядок реєстрації зовнішньоекономічних контрактів (договорів) на здійснення експортних операцій з металобрухтом, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2002 р. N 155) так і окремими відомствами (Порядок здійснення обліку (реєстрації) зовнішньоекономічних контрактів, предметом яких є операції з давальницькою сировиною українського замовника…, затверджений наказом Міністерства економіки від 16.03.2006 р. N 98).

3. Частина 3 коментованої статті окреслює коло негативних наслідків виконання зовнішньоекономічних договорів, не зареєстрованих в установленому порядку. Насамперед коментована стаття дає підстави вважати, що відсутність державної реєстрації зовнішньоекономічного договору не є ні недоліком форми договору, ні недоліком волі сторін такого договору: укладений, але не зареєстрований зовнішньоекономічний договір породжує зобов\’язання для сторін такого договору. Проте факт виконання зазначених зобов\’язань визнається господарським правопорушенням і тягне за собою адміністративно-господарські санкції. Невичерпний перелік таких санкцій та порядок їх застосування містить гл. 27 цього Кодексу.