Category Господарське право

Науково-практичний коментар до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України


Стаття 2. Порушення справ у господарському суді
Господарський суд порушує справи за позовними заявами:

підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів;

державних та інших органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України;

прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави;

Рахункової палати, яка звертається до господарського суду в інтересах держави в межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України. 

Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Господарський суд порушує справи про банкрутство за письмовою заявою будь-кого з кредиторів, боржника.

Господарський суд розглядає справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу виконавчих документів на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України \”Про третейські суди\”.

 

Коментар:

 

1. Частиною 1 коментованої статті визначено коло осіб, у тому числі прокурорів та їх заступників, за позовними заявами яких господарський суд порушує справи. Так, господарський суд порушує справи за позовними заявами: 1) підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів; 2) державних та інших органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України; 3) прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави; 4) Рахункової палати, яка звертається до господарського суду в інтересах держави в межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України.

Необхідність у законодавчому закріпленні кола осіб, що мають право на звернення до суду, спричинена тією обставиною, що порушувати господарську справу можуть не лише ті особи, які мають право на звернення до господарського суду і реалізують своє право на судовий захист, але й інші особи: прокурори, органи державного управління тощо, які діють в інтересах інших осіб. Право зазначених осіб не є безмежним, воно залежить від випадків, чітко встановлених у законі, або його реалізація пов\’язана із захистом інтересів держави.

Відповідно до п. 2 ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Такі випадки передбачені ст. 33 Закону України від 5 листопада 1991 р. \”Про прокуратуру\” та ст. 29 Кримінально-процесуального кодексу (далі — КПК) України (пред\’явлення цивільного позову в інтересах держави або громадянина про відшкодування збитків, заподіяних злочином), ч. 4 ст. 136 Кодексу законів про працю (далі — КЗпП) України (звернення до суду із заявою про стягнення заподіяної матеріальної шкоди з керівників підприємств, установ та організацій), ст. 45 Цивільного процесуального кодексу (далі — ЦПК) України (здійснення в суді захисту прав і законних інтересів громадян або державних чи суспільних інтересів), ст. 60 Кодексу адміністративного судочинства (далі — КАС) України (представництво інтересів громадянина або держави на будь-якій стадії процесу) тощо.

2. Частина 2 коментованої статті визначає право прокурора на звернення до господарського суду в інтересах держави, а також встановлює вимоги до змісту позовної заяви, поданої прокурором, зокрема зазначення в ній органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У контексті цієї статті викликає інтерес трактування насамперед поняття \”інтереси держави\”. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних тощо) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб\’єктів права власності та господарювання тощо.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що \”інтереси держави\” є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 р. № З-рп/99 у справі № 1-1/99 положення ст. 2 Господарського процесуального кодексу (далі — ГПК) України в контексті п. 2 ст. 121 Конституції України треба розуміти так, що прокурори та їх заступники подають до господарського суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності.

Прокурор, або його заступник, самостійно визначає і обґрунтовує у позовній заяві, у чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява за коментованою статтею є підставою для порушення справи у господарському суді.

Частина 2 коментованої статті містить також поняття \”орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах\”. Це поняття означає орган, на який державою покладено обов\’язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, фактично є позивачем у справах, порушених за позовною заявою прокурора, і на підставі ч. 1 ст. 21 ГПК України є стороною у господарському процесі. Цей орган вчиняє процесуальні дії (відповідні функції) згідно зі ст. 22 цього Кодексу.

3. Справи про банкрутство порушуються господарським судом також за письмовою заявою будь-кого з кредиторів або боржника. Відповідно до Закону України \”Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом\” кредитор — юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов\’язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов\’язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов\’язкових платежів). Конкурсні кредитори — кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і не забезпечені заставою майна боржника. До конкурсних кредиторів належать також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва, за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори — кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство. Боржник — суб\’єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов\’язання перед кредиторами, у тому числі зобов\’язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов\’язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов\’язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.

Read More