Науково-практичний коментар до ст. 154 Кримінального кодексу України

Науково-практичний коментар до ст. 154 Кримінального кодексу України

Стаття 154. Примушування до вступу в статевий зв\’язок

1. Примушування жінки чи чоловіка до вступу в статевий зв\’язок природним або неприродним способом особою, від якої жінка чи чоловік матеріально або службове залежні, –

карається штрафом до п\’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строп, до шести місяців.

2. Ті самі дії, поєднані з погрозою знищення, пошкодження або вилучення майна потерпілої (потерпілого) чи її (його) близьких родичів або розголошення відомостей, що ганьблять її (його) чи близьких родичів, –

караються арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років.

1. Основний безпосередній об\’єкт злочину – статева свобода особи. Його додатковим факультативним об\’єктом можуть бути право власності, честь і гідність особи.

2. Потерпілим від цього злочину є особа жіночої або чоловічої статі. У разі, коли до вступу в статевий зв\’язок примушувалась особа, яка не досягла статевої зрілості, дії винного, крім ст. 154, кваліфікуються за ст. ст. 14 і 155 як готування до статевих зносин з особою, яка не досягла статевої зрілості.

Матеріальна залежність передусім означає, що матеріальна допомога з боку суб\’єкта злочину виступає єдиним, основним або істотним джерелом існування потерпілої особи, і позбавлення такої допомоги здатне поставити жінку або чоловіка у скрутне становище. Матеріальна залежність має місце, зокрема, тоді, коли жінка або чоловік перебувають на повному або частковому утриманні винного, проживають на його житловій площі, а також коли дії винного спроможні іншим чином викликати істотне погіршення матеріального становища потерпілої особи (йдеться, наприклад, про відносини цивільного боргу, відносини між спадкодавцем і спадкоємцем).

Службова залежність означає, що: а) потерпіла особа є підлеглою винного по роботі; б) потерпіла особа підлягає службовому контролю з боку винного (скажімо, ревізор і комірник); в) реалізація істотних інтересів потерпілої особи залежить від поведінки винного по службі (наприклад, науковий керівник і аспірант).

Одержання службовою особою за виконання чи невиконання дій по службі такої послуги немайнового характеру, як вступ у статевий зв\’язок, за наявності до цього підстав може розцінюватись як зловживання службовим становищем, вчинене в інших особистих інтересах, і кваліфікуватись за відповідною частиною ст. 364.

Не утворює розглядуваного складу злочину примушування до вступу в статевий зв\’язок, яке здійснюється шляхом використання матеріальної або службової залежності не жінки або чоловіка, з якими снуються сексуальні контакти, а їх близьких родичів або інших осіб.

3. З об\’єктивної сторони злочин виражається у примушуванні соби жіночої або чоловічої статі до вступу у статевий зв\’язок.

Статевий зв\’язок природним або неприродним способом (про їх поняття див. коментар до ст. 153) охоплює як одноразові, так і неодноразові статеві контакти незалежно від їх гетероабо гомосексуальної спрямованості. Якщо потерпіла особа добровільно погоджується на одні форми сексуальних контактів, але заперечує проти інших, її примушування до них за наявності до цього підстав утворює об\’єктивну сторону злочину, передбаченого ст. 154.

Як протиправний психічний вплив примушування за своїм змістом включає відкриту або завуальовану погрозу настання для потерпілої особи небажаних для неї наслідків матеріального, службового або особистого характеру (позбавити утримання або можливості проживати на житловій площі, звільнити з роботи, зменшити зарплату тощо). Дана погроза відрізняється за своїм змістом і характером від погрози при зґвалтуванні та насильницькому задоволенні статевої пристрасті неприродним способом тим, що у разі вчинення злочину, передбаченого ст. 154, життя і здоров\’я потерпілої особи або її близьких родичів не ставиться у небезпеку, а сама погроза загалом спрямовується у майбутнє. Воля потерпілої особи не придушується і повністю не ігнорується, хоч на неї і чиниться протиправний тиск.

Відповідальність за ч. 1 ст. 154 настає лише за умови, що вплив на потерпілу особу здійснювався з використанням її матеріальної або службової залежності від винного, яка відіграє роль своєрідного засобу досягнення бажаного злочинного результату. Пропозиції вступити в статевий зв\’язок, настійливі прохання, поєднані з обіцянками створити кращі матеріальні чи службові умови (наприклад, призначити на більш високооплачувану посаду), наданням подарунків і пільг, домагання, які не поєднуються з погрозами використати залежність і тим самим завдати істотних неприємностей і втрат, не утворюють складу злочину, передбаченого ст. 154.

Діяння, передбачене ст. 154, сконструйоване законодавцем як злочин з усіченим складом, який визнається закінченим з моменту здійснення на волю потерпілої особи психічного тиску у формах, висвітлених вище. Та обставина, що жінка або чоловік погодились вступити у статевий зв\’язок або, навпаки, відхилили домагання, не впливає на кваліфікацію вчиненого, однак може бути врахована при призначенні покарання.

4. Суб\’єктом злочину є особа жіночої або чоловічої статі, якій виповнилось 16 років. Суб\’єкт злочину є спеціальним: це особа, від якої жінка або чоловік матеріально чи службове залежні.

Дії особи, яка, маючи намір вступити з потерпілою особою у статевий зв\’язок, підбурює іншу особу вчинити примушування жінки або чоловіка до вступу у такий зв\’язок, слід кваліфікувати за ч. 4 ст. 27 і ст. 154.

5. Суб\’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

6. Кваліфікованими видами цього злочину є примушування до вступу у статевий зв\’язок, поєднане з погрозою: 1) знищення, пошкодження або вилучення майна потерпілої (потерпілого) чи її (його) близьких родичів; 2) розголошення відомостей, що ганьблять її (його) чи близьких родичів.

Про поняття близьких родичів див. коментар до ст. 115. Під погрозою знищити (пошкодити) майно у ч. 2 ст. 154 слід розуміти погрозу довести майно, яке належить потерпілій особі або Й близьким родичам на праві приватної власності, до повної (часткової) непридатності цього майна за його цільовим призначенням.

Погроза вилучити майно – це погроза протиправним шляхом (наприклад, шляхом крадіжки, грабежу або розбою) позбавити власника належного йому майна.

Не має значення те. чи мала винна особа насправді намір і можливість реалізувати висловлену погрозу. Важливо лише, щоб залякування було сприйнято потерпілою особою як таке, що може бути реально здійснене.

Погроза розголосити відомості, що ганьблять потерпілу особу або її близьких родичів, – це залякування повідомити у будь-який спосіб певним особам або невизначеному колу осіб справжні або вигадані дані про потерпілу особу або її близьких родичів, їхні дії або дії, вчинені щодо них, які потерпіла особа бажає зберегти у таємниці і розголошення яких, на її думку, здатне скомпрометувати або принизити честь і гідність людини (дані про інтимні сторони життя, венеричні захворювання, аморальні вчинки, злочинну діяльність тощо).

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

AlphaOmega Captcha Classica  –  Enter Security Code