Науково-практичний коментар до ст. 179 Кримінального кодексу України

Стаття 179. Незаконне утримування, осквернення або
знищення релігійних святинь

Незаконне
утримування, осквернення або знищення релігійних святинь — караються штрафом до
двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на
строк до трьох років.

У частині 1 ст. 21
Закону України «Про свободу совісті та релігійні ор­ганізації» визначено, що
релігійні організації мають право засновувати і утримувати вільно доступні
місця богослужінь або релігійних зібрань, а та­кож місця, шановані в тій чи
іншій релігії (місця паломництва). У частині 9 ст. 17 Закону передбачено
заборону самовільного захоплення культових будівель чи привласнення культового
майна.

1. Безпосередній
об\’єкт злочину — право на безперешкодне поклоніння (вшанування) святиням,
додатковий обов\’язковий об\’єкт — відносини влас­ності, додатковий
факультативний об\’єкт — діяльність релігійної організації.

Предмет злочину —
релігійна святиня — споруда чи культовий будинок, інші предмети матеріального
світу, шановані в певній релігії (релігійній ор­ганізації), які є у державній
власності чи у власності релігійної організації, а також місце поклоніння
певної релігії.

Віднесення
шанованого віруючими предмета, споруди чи місця по­клоніння певної релігії до
релігійної святині як предмета злочину здійснюється шляхом проведення релігієзнавчої
експертизи.

2. Об\’єктивна
сторона — утримання чи осквернення релігійної святині, а також її знищення
шляхом вчинення дій будь-яким способом.

Утримання —
самовільне протиправне залишення в своєму користуванні релігійної святині.
Утримання буде незаконним і в тому разі, коли отриман­ня в користування
відбулося на законних підставах, але для подальшого утримання такі підстави відсутні.

Осквернення — глум
над релігійною святинею, наруга, опоганювання, що порушує святість поховання,
релігійної споруди, ікони тощо. Глум над свя­тинею можливий різними способами,
в тому числі шляхом її пошкодження або зруйнування (див. коментар до ст. 178
КК).

Знищення
(зруйнування) релігійної святині — це доведення до повної не­придатності щодо
цільового призначення святині, внаслідок чого вона втра­чає свою специфічну
цінність або взагалі перестає існувати як така.

Для встановлення чи
була знищена релігійна святиня проводиться відповідна експертиза.

Об\’єктивна сторона
має місце лише у випадку, коли релігійна святиня знищена саме в результаті
суспільне небезпечної дії.

Знищення релігійної
святині — пам\’ятки історії або культури тягне за со­бою додаткову кваліфікацію
за відповідною частиною ст. 298 КК.

Спосіб вчинення
осквернення чи знищення релігійної святині та розмір матеріальної шкоди, яку
спричинив злочин, як правило не впливають на кваліфікацію.

Разом з тим, у разі
вчинення знищення релігійної святині загальнонебезпечним способом, або якщо це
спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки, відповідальність настає за
сукупністю злочинів — за ст. 179 і ч. 2 ст. 194 КК чи ст. 196 КК.

Моментом закінчення
злочину слід вважати скоєння утримання чи осквернення релігійної святині, тоді
як при знищенні — настання цього суспільно-небезпечного наслідку.

Місцем скоєння
злочину може бути місце паломництва чи місце прове­дення релігійного заходу
(релігійного обряду тощо).

Час вчинення злочину
не впливає на його кваліфікацію, але якщо злочин був розпочатий під час
здійснення релігійного обряду чи суспільне небез­печний наслідок настав до
здійснення обряду, скоєне слід кваліфікувати за сукупністю злочинів,
передбачених ст. 179 і ч. 1 ст. 180 КК України.

3. Суб\’єктивна сторона
— прямий умисел щодо діяння — утримання та осквернення релігійної святині, при
знищенні святині — умисел щодо діяння та умисел або необережність щодо наслідку
— знищення релігійної святині.

Мотив не впливає на
кваліфікацію, але наявність хуліганського мотиву вимагає додаткової
кваліфікації за ст. 296 КК як хуліганства.

Метою утримання
святині може бути її осквернення, а метою осквернен­ня може бути знищення
предмета злочину саме як релігійної святині. На­явність мети перешкоджання
здійсненню релігійного обряду свідчить про прямий умисел на вчинення злочину,
передбаченого ст. 180 КК і потребує додаткової кваліфікації як замах чи
закінчений злочин залежно від настан­ня суспільне небезпечних наслідків, що
сталися в результаті перешкоджан­ня здійсненню обряду.

4. Суб\’єкт злочину
як загальний — фізична особа, яка досягла 16-ти років, так і спеціальний —
службова особа (в тому числі керівник релігійної організації).

Якщо утримання,
осквернення або знищення релігійної святині сталося як результат діяння, вчиненого
службовою особою, скоєне слід кваліфікува­ти за сукупністю злочину,
передбаченого ст. 179 КК, і злочинів, передбаче­них статтями 364, 365 чи 367
КК.

 Показать / Скрыть текст