Науково-практичний коментар до ст. 180 Кримінального кодексу України

Стаття 180. Перешкоджання здійсненню релігійного обряду

1. Незаконне перешкоджання
здійсненню релігійного обряду, що зірвало або поставило під загрозу зриву
релігійний обряд, — карається штрафом до п\’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів
до­ходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на
строк до двох років.

2. Примушування священнослужителя шляхом фізичного або
психічного насильства до проведення релігійного обряду — карається штрафом до
п\’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян або арештом на строк
до шести місяців.

У частині 3 ст. З
Закону України «Про свободу совісті та релігійні орга­нізації» передбачено:
«Здійснення свободи сповідувати релігію або переко­нання підлягають лише тим
обмеженням, які необхідні для охорони гро­мадської безпеки та порядку, життя,
здоров\’я і моралі, а також прав і сво­бод інших громадян, встановлені законом і
відповідають міжнародним зо­бов\’язанням України».

Отже, заважання
віросповідуванню поза встановленими межами і є не­законним.

1. У частині 1 ст.
180 КК безпосереднім об\’єктом злочину є право на без­перешкодне здійснення
релігійного обряду, додатковим факультативним об\’єктом — діяльність релігійної
організації.

2. Об\’єктивна
сторона полягає в діях по незаконному перешкоджанню будь-яким способом
здійсненню релігійного обряду, що призвели до настан­ня суспільне небезпечних
наслідків, указаних в диспозиції статті, що розгля­дається.

Злочин вважається
закінченим з моменту зриву обряду або загрози тако­го зриву.

Під здійсненням
(проведенням, виконанням) релігійного обряду у стат­тях 180 і 181 КК слід
розуміти одноособове чи колективне відправлення релігійного культу чи
ритуального обряду (ст. 35 Конституції України).

Під зривом
релігійного обряду розуміється неможливість розпочати за­планованого чи зупинка
здійснюваного релігійного обряду.

Під загрозою зриву
слід розуміти реальну небезпеку неможливості здійснення канонічного обряду
певної релігії.

3. Суб\’єктивна
сторона — умисна форма вини: особа усвідомлює, що своїми діями ставить під
загрозу здійснення релігійного обряду, передбачає, що в результаті цих дій
обряд буде або може бути припинено (не розпоча­то) і бажає або свідомо допускає
цей суспільне небезпечний наслідок.

Мотив злочину не
впливає на кваліфікацію.

4. Суб\’єкт злочину —
як загальний — фізична особа, яка досягла 16-ти років, так і спеціальний —
службова особа (у тому числі і керівник релі­гійної організації).

У частині 2 ст. 180
КК передбачена відповідальність за насильницьке здійснення релігійного обряду.

5. Безпосередній
об\’єкт злочину — право на добровільне (безперешкодне) здійснення релігійного
обряду; додатковий обов\’язковий об\’єкт — здоров\’я по­терпілого; додатковий
факультативний об\’єкт — діяльність релігійної організації.

Потерпілим від цього
злочину є священнослужитель тієї чи іншої релі­гійної організації.

6. Об\’єктивна
сторона — примушування священнослужителя до виконан­ня релігійного обряду.

Злочин вважається
закінченим з моменту вчинення примушування.

Під примушуванням
розуміється протиправний вплив на потерпілого з метою здійснення
священнослужителем насильницького релігійного обряду.

Спосіб примушування
— фізичне чи психічне насильство над потерпілим.

Під фізичним
насильством як ознакою об\’єктивної сторони примушуван­ня священнослужителя слід
розуміти фізичний вплив на останнього (за­вдання ударів, побоїв, тілесних
ушкоджень) з метою подолання опору, який потерпілий чинить чи може чинити
примушуванню здійснити обряд.

Під психічним
насильством щодо священнослужителя слід розуміти за­стосування до потерпілого
погрози фізичного насильства над ним чи близь­кою йому особою з метою примусити
священнослужителя виконати релігій­ний обряд всупереч його волі.

Фізичне чи психічне
насильство завжди передує здійсненню насильниць­кого обряду, але може бути
застосоване і під час проведення священнослу­жителем добровільного релігійного
обряду.

Результат
насильницьких дій злочинця, таких як, наприклад, спричинен­ня тілесних
ушкоджень, потребує кваліфікації за сукупністю злочинів — примушування до
проведення насильницького обряду і злочинів проти здо­ров\’я особи.

7. Суб\’єктивна
сторона — прямий умисел: особа усвідомлює, що насиль­ницьким шляхом примушує
священнослужителя здійснювати обряд і бажає так діяти.

Мета і мотив злочину
на кваліфікацію не впливають.

8. Суб\’єкт злочину —
як загальний, так і спеціальний — службова особа (в тому числі і керівник
релігійної організації).