Стаття 237. Невжиття заходів щодо ліквідації наслідків екологічного забруднення

Ухилення від проведення або неналежне проведення на території, що зазнала забруднення небезпечними речовинами або випромінюванням, дезактиваційних чи інших відновлювадьних заходів щодо ліквідації або усунення наслідків екологічного забруднення особою, на яку покладено такий обов\’язок, якщо це спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки,-

карається обмеженням волі на строк до п\’яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

1. Основним безпосереднім об\’єктом злочину є екологічна безпека в частині встановленого порядку ліквідації та усунення наслідків екологічного забруднення, а додатковим обов\’язковим об\’єктом – життя людини, власність або інші блага.

2. Предметом злочину е території, що зазнали екологічного забруднення небезпечними речовинами або випромінюванням.

До небезпечних речовин належать речовини, які через свої фізико-хімічні властивості здатні негативно впливати на людей, довкілля, матеріальні цінності. Це хімічні, токсичні, вибухові, окислювальні, горючі речовини, біологічні агенти та речовини біологічного походження (біохімічні, мікробіологічні, біотехнологічні препарати, патогенні для людей і тварин мікроорганізми тощо), які становлять небезпеку для життя і здоров\’я людей, довкілля, матеріальних і культурних цінностей.

Випромінювання – це вплив на людину і довкілля з боку ядерних установок і джерел іонізуючого випромінювання. Під ядерними установками потрібно розуміти об\’єкти з виробництва ядерного палива, ядерні реактори, які включають критичні та підкритичні збірки; дослідницькі реактори; атомні електростанції; підприємства і установки по збагаченню та переробці палива, а також сховища відпрацьованого палива. Джерело іонізуючого випромінювання – це фізичний об\’єкт (крім ядерних установок), що містить радіоактивну речовину, або технічний пристрій, який створює або за певних умов може створювати іонізуюче випромінювання.

Прикладом екологічного забруднення є радіоактивне забруднення значних територій України внаслідок Чорнобильської катастрофи. До забруднених належать території, на яких виникло стійке забруднення навколишнього середовища радіоактивними речовинами понад доаварійний рівень, що з урахуванням природно-кліматичної та комплексної екологічної характеристики конкретних територій може призвести до опромінення населення понад 0,1 бер за рік, і яке потребує вжиття заходів щодо радіаційного захисту населення та інших спеціальних втручань.

3. Об\’єктивна сторона злочину характеризується сукупністю трьох ознак: 1) діяння (дія чи бездіяльність) – ухилення від проведення або неналежне проведення на території, що зазнала забруднення небезпечними речовинами або випромінюванням, дезактиваційних чи інших відновлювальних заходів щодо ліквідації або усунення наслідків екологічного забруднення; 2) наслідки – загибель людей або інші тяжкі наслідки; 3) причинний зв\’язок між діянням і наслідками.

Одним із засобів захисту населення за умов надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, здатним усунути наслідки екологічного забруднення у вигляді загибелі людей або їх захворювання, є евакуація. Непроведення або несвоєчасне проведення евакуації, рішення про яку прийнято у встановленому порядку, ухилення від прийняття рішення про евакуацію населення за наявності безпосередньої загрози життю і здоров\’ю людей, а також ухилення від проведення або неналежне проведення дезактиваційних та інших відновлюваних заходів потрібно кваліфікувати за ст. 237.

Склад злочину побудований як матеріальний. Злочин є закінченим з моменту настання загибелі людей або інших тяжких наслідків (про ці поняття див. коментар до ст. 236).

4. Суб\’єкт злочину – спеціальний. Це особа, на яку покладено обов\’язок здійснювати дезактиваційні та інші відновлювальні заходи щодо ліквідації або усунення наслідків екологічного забруднення.

5. Суб\’єктивна сторона злочину визначається психічним ставленням особи до наслідків і характеризується як правило необережною формою вини. Проте не виключається можливість вчинення злочину з непрямим умислом.