Стаття 252. Умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об\’єктів природно-заповідного фонду

1. Умисне знищеная або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об\’єктів природно-заповідного фонду –

карається штрафом від ста до двохсот неоподаткову ваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років.

2. Ті самі дії, вчинені шляхом підпалу або іншим загальнонебезпечним способом, якщо це спричинило загибель людей або Інші тяжкі наслідки,-

караються позбавленням волі на строк від п\’яти до дванадцяти років.

1. Основний безпосередній об\’єкт злочину – встановлений порядок охорони, відтворення і використання об\’єктів природно-заповідного фонду України, інших територій та об\’єктів, взятих під охорону держави, як специфічних елементів, що мають особливий екологічний статус. Його додатковим факультативним об\’єктом можуть бути життя особи або інші блага.

2. Предметом злочину є: 1) території, взяті під охорону держави; 2) об\’єкти природно-заповідного фонду, який становлять ділянки суходолу і водного простору, природні комплекси, що мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність.

До об\’єктів природно-заповідного фонду належать: 1) природні  території та об\’єкти – природні та біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам\’ятки природи, заповідні урочища; 2) штучно створені об\’єкти – ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки пам\’ятки садово-паркового мистецтва.

До територій, взятих під охорону держави, належать, зокрема, водно-болотні угіддя загальнодержавного значення (цінні природні комплекси боліт, заплавних лук і лісів, а, також водних об\’єктів), наукові об\’єкти, що становлять національне надбання, які не піддаються відтворенню і втрата або руйнування яких матиме серйозні негативні наслідки для розвитку науки та суспільства (полігони тощо). При цьому, однак, потрібно мати на увазі екологічний характер злочину, передбаченого ст. 252. Умисне нищення, руйнування чи псування тих об\’єктів, які є пам\’ятками історії і культури (зокрема об\’єктів садово-паркового мистецтва, ландшафтних об\’єктів історико-культурних заповідників, унікальних документальних пам\’яток Національного архівного фонду України), потрібно кваліфікувати за ст. 298, а забруднення моря у межах такого об\’єкта особливої охорони як виключна (морська) екологічна зона – за ст. 243.

Посягання на особливо охоронювані об\’єкти рослинного і тваринного світу, занесені до Червоної книги, слід кваліфікувати не за ст. 252, а за статтями цього розділу, що передбачають відповідальність за злочини, предметом яких є зазначені об\’єкти (ст. ст. 245, 246,248, 249).

3. Об\’єктивна сторона злочину полягає у знищенні або пошкодженні будь-яким способом територій, взятих під охорону держави, об\’єктів природно-заповідного фонду. Про поняття знищення і пошкодження див. коментар до ст. ст. 194 і 245.

Порушення правил охорони та використання об\’єктів і територій природно-заповідного фонду, не пов\’язане з їх умисним знищенням чи пошкодженням, тягне адміністративну відповідальність (ст. 91 КУпАП) .

4. Суб\’єкт злочину загальний.

5. Суб\’єктивна сторона злочину характеризується виною у формі умислу (прямого чи непрямого). Психічне ставлення до загибелі людей та інших тяжких наслідків при вчиненні цього злочину (ч. 2 ст. 252) є аналогічним до такого ставлення при вчиненні злочину, передбаченого ст. 245.

6. Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 252) є вчинення його: 1) шляхом підпалу або іншим загальнонебезпечним способом; 2) зі спричиненням загибелі людей або інших тяжких наслідків.

Про поняття цих ознак див. коментар до ст. ст. 236 і 245.