Стаття 259. Завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об\’єктів власності

1. Завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху, підпалу або інших дій, які загрожують загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками, –

карається штрафом від п\’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

2. Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки або вчинене повторно,-

карається позбавленням волі на строк від двох до п\’яти років.

1. Об\’єкт злочину – громадська безпека в частині надання населенню достовірної інформації про загрозу злочинних посягань. Поширення неправдивих відомостей створює обстановку загального страху і невпевненості, викликає недовіру до органів влади, може породити паніку, а тим самим порушує безпеку суспільства.

2. Об\’єктивна сторона злочину характеризується єдиною обов\’язковою ознакою – суспільне небезпечною дією, яка полягає у завідомо неправдивому повідомленні про терористичний акт.

Це повідомлення може бути зроблене будь-яким способом і доведене до широкого кола осіб чи повідомлене хоча б одній особі з тим, щоб воно набуло дальшого поширенняЗа своїм змістом воно стосується здійснення в майбутньому загальнонебезпечних дій, які становлять об\’єктивну сторону терористичного акту, і є безсумнівно, очевидно неправдивим.

3. Суб\’єкт злочину загальний.

4. Суб\’єктивна сторона злочину характеризується умисною виною. При цьому особа точно, достовірно знає, що поширена нею інформація є неправдивою, розуміє, що такі повідомлення викликають обстановку страху в населення, порушують громадську безпеку. Тим самим винний усвідомлює суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачає їх суспільно небезпечні наслідки у вигляді шкоди громадській безпеці. Бажаючи настання таких наслідків – а це має місце тоді, коли винний прагне дезорганізувати діяльність підприємства, установи, організації, викликати паніку,- він діє з прямим умислом.

5. Кваліфікований вид злочину має місце тоді, коли він: 1) спричинив тяжкі наслідки, 2) вчинений повторно.

Тяжкі наслідки – поняття оціночне, їх наявність визначається у кожному конкретному випадку з урахуванням усіх обставин справи. Про поняття повторності див. ст. 32 і коментар до неї.