Стаття 298. Нищення, руйнування чи псування пам\’яток історії або культури

1. Умисне нищення, руйнування чи псування пам\’яток історії або культури –

караються штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років.

2. Ті самі дії, вчинені щодо об\’єктів, які є особливою історичною або культурною цінністю,-

караються позбавленням волі на строк від двох до п\’яти років.

3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені службовою особою з використанням службового становища,-

караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

1. Основний безпосередній об\’єкт злочину – моральні засади суспільства в частині ставлення до історичних та культурних цінностей. Його додатковим обов\’язковим об\’єктом є право власності.

2. Предметом злочину є пам\’ятки історії або культури. Пам\’ятками історії або культури є предмети, які характеризуються такими рисами. Вони: а) є матеріальними об\’єктами (споруди (витвори), комплекси (ансамблі), визначні місця), які належать до археологічних, історичних, монументального мистецтва, архітектури та містобудування, садово-паркового мистецтва, ландшафтних видів культурної спадщини,- будинки, укріплення, мости, залишки стародавніх поселень, місця битв, предмети одягу, ритуальні речі, зброя статуї, письмові акти, кіно-, фотодокументи, звукозаписи тощо; б) становлять собою художню історичну, етнографічну, наукову чи іншу культурну цінність; в) взяті державою під спеціальну охорону, свідченням чого є рішення компетентного органу (щодо нерухомих пам\’яток – це рішення про занесення до Державного реєстру нерухомих пам\’яток України, Державного реєстру національного культурного надбання), а також охоронні знаки, встановлені на самих об\’єктах чи поблизу них.

3. Об\’єктивна сторона аналізованого злочину як обов\’язкові ознаки включає діяння, наслідки та причинний зв\’язок між ними.

Діяння при вчиненні цього злочину вчиняється шляхом дії або бездіяльності, які полягають у внесенні в пам\’ятку історії або культури негативних змін внаслідок яких зменшується чи втрачається їх художня історична, етнографічна, наукова чи інша цінність – відбувається їх нищення, руйнування чи псування. Спосіб вчинення діяння в КК не вказаний. Це можуть бути підпал, затоплення^ розрізання здійснення вибуху, потрава худобою і т. п.

Наслідки цього злочину в диспозиції ст. 298 позначені тими ж термінами, що й діяння. Це: 1) нищення пам\’яток історії або культури, тобто приведення їх до такого стану, коли об\’єкт неможливо відновити, повністю втрачається його цінність; 2) руйнування – заподіяння значних ушкоджень, через що пам\’ятка втрачає свою цінність, але може бути відновлена; 3) псування, яке означає зменшення історичної культурної та іншої цінності пам\’ятки.

При встановленні наслідків цього злочину першочергове значення має не розмір матеріальної шкоди, витрат на відновлення зруйнованого або зіпсованого а шкода історичного або культурного характеру.

Злочин є закінченим з моменту початку нищення, руйнування чи псування пам\’яток історії або культури.

4. Суб\’єкт злочину, передбаченого ч. 1 та ч. 2 ст. 298, загальний. За ч. 3 ст. 298 відповідальність несе службова особа, яка діє з використанням службового становища Про поняття службової особи і використання службового становища див. Загальні ноложення до розділу XVII Особливі частини КК, ст. 364 і коментар до неї.

5. Суб\’єктивна сторона злочину характеризується умисною виною. При доведенні умислу важливо встановити, що винний знав, або повинен був знати,  про те, що відповідний об\’єкт є пам\’яткою історії або культури.

6. Кваліфікуючою ознакою злочину є вчинення його щодо об\’ єктів, які є особливою історичною або культурною цінністю, а особливо кваліфікуючою – вчинення його службовою особою з використанням службового становища.

До об\’єктів, які є особливою історичною або культурною цінністю, належать предмети, в установленому порядку віднесені до пам\’яток культури національного значення.