Стаття 319. Незаконна видача рецепта на право придбання наркотичних засобів або психотропних речовин

1. Незаконна видача рецепта на право придбання наркотичних засобів або психотропних речовин з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах,-

карається штрафом до п\’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

2. Та сама дія, вчинена повторно,-

карається позбавленням волі на строк від двох до п\’яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

1. Об\’єктом злочину є встановлений з метою охорони здоров\’я населення порядок видачі рецептів на право придбання наркотичних засобів або психотропних речовин.

2. Предметом злочину є рецепт.

Рецепт – це письмове звернення лікаря до фармацевта, в якому містяться розпорядження про виготовлення і відпуск ліків, а також вказівки, як цими ліками повинен користуватися хворий. Стосовно ст. 319 рецептом є документ особливого обліку на право одержання лікарського препарату, що містить наркотичний засіб або психотропну речовину і який має чітко визначені форму та реквізити і видається хворому лікарем відповідного закладу охорони здоров\’я.

Громадяни мають право придбавати наркотичні засоби або психотропні речовини, включені до таблиць II і III Переліку, лише за рецептом лікаря. Про поняття Переліку див. коментар до ст. 305. Рецепти на наркотичні засоби або психотропні речовини виписуються на спеціальних бланках. Форма бланків цих рецептів, правила їх обліку, зберігання та оформлення встановлюються КМ або уповноваженим ним органом. Видача рецептів на наркотичні засоби або психотропні речовини громадянам без відповідних медичних показань та з порушенням встановлених правил забороняється.

3. З об\’єктивної сторони злочин виражається у незаконній видачі рецепта на право придбання наркотичних засобів або психотропних речовин.

Незаконна видача рецепта має місце тоді, коли медичний працівник (лікар), не маючи необхідних повноважень або виходячи за межі своїх функціональних обов\’язків, виписує особі рецепт на право придбання наркотичних засобів або психотропних речовин чи робить це з порушенням правил виписування рецептів. Лікарі виписують рецепти, як правило, після огляду хворого й обов\’язково роблять запис про призначення лікарських засобів у медичних документах (амбулаторній карті хворого, історії хвороби). Наркотики виписуються на рецептурних бланках спеціальної форми, які, крім лікаря, підписуються керівником медичного закладу чи його заступником і завіряються печаткою. Видача рецептів на право придбання наркотичних або психотропних лікарських препаратів особам, хворим на наркоманію чи токсикоманію, категорично забороняється.

Видачу лікарем рецепта на право придбання наркотичних засобів або психотропних речовин у випадках, коли лікування даної хвороби не відповідає його фаху, слід визнавати незаконною і кваліфікувати за ст. 319. Водночас дії лікаря, який підробив рецепт, слід кваліфікувати за ст. 318

Злочин вважається закінченим з моменту передачі рецепта особі, на ім\’я якої його незаконно виписано.

4. Суб\’єкт злочину спеціальний. Ним може бути лікар, який: 1) здійснює відповідне лікування хворого, але за своїм фахом не має права видавати такі рецепти; 2) не має ніякого відношення до лікування даної особи; 3) лікує хворого неофіційно (у приватному порядку).

Відповідальність за ст. 319 настає і для особи, яка видає вказаний рецепт при здійсненні індивідуальної підприємницької діяльності в галузі охорони здоров\’я без дозволу (ліцензії). Суб\’єктом незаконної видачі рецепта може бути також особа без спеціальної медичної освіти, якій дозволена діяльність у галузі народної і нетрадиційної медицини.

Такі медичні працівники, як фельдшер, акушер, медична сестра, а також лікар-фармацевт, лікар-лаборант, не можуть бути суб\’єктом даного злочину, оскільки до їх повноважень не входить видача рецептів. Видача ними рецепта на право придбання наркотичних засобів або психотропних речовин за наявності підстав може бути кваліфікована за ст. 318.

5. Суб\’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Обов\’язковою ознакою суб\’єктивної сторони є мотив – корисливі мотиви чи інші особисті інтереси винного. Про поняття корисливого мотиву та інших особистих інтересів див. коментар до ст. ст. 115, 148 і 364.

6. Кваліфікуючою ознакою злочину є вчинення його повторно. Про поняття повторності див. ст. 32 і коментар до неї.