Науково-практичний коментар до ст. 349 Кримінального кодексу України | Адвокат Прокопенко Вадим, г. Киев

Науково-практичний коментар до ст. 349 Кримінального кодексу України

Науково-практичний коментар до ст. 349 Кримінального кодексу України

Стаття 349. Захоплення представника влади або працівника правоохоронного органу як заручника

Захоплення або тримання як заручника представника влади, працівника правоохоронного органу чи їх близьких родичів з метою спонукання державної чи іншої установи, підприємства, організації або Службової особи вчинити або утриматися від вчинення будь-якої дії як умови звільнення заручника –

караються позбавленням воліна строк від восьми до п\’ятнадцяти років.

1. Основним безпосереднім об\’єктом цього злочину є авторитет органів державної влади. Його додатковим обов\’язковим об\’єктом можуть бути життя чи здоров\’я людини, її воля, честь і гідність.

2. Потерпілими від цього злочину можуть бути: 1) представник влади; 2) працівник правоохоронного органу (зміст відповідних понять розкритий у ст. ст. 342 і 364); 3) їхні близькі родичі (про їх поняття див. коментар до ст, 115). Напад на представника адміністрації виправної установи з наступним захопленням або триманням його як заручника кваліфікуються за сукупністю злочинів, передбачених ст. 349 і 392. Вплив на представника влади або працівника правоохоронного органу шляхом захоплення чи утримання заручниками його знайомого або родича, який не є близьким, кваліфікується за ст. 147.

3. Об\’єктивна сторона цього злочину збігається з об\’єктивною стороною злочину, передбаченого ст. 147. Про поняття заручник, захоплення, тримання див. коментар до ст. 147.

Захоплення або тримання представника влади, працівника правоохоронного органу або їх близьких родичів, поєднані з погрозою вбивства заручника, або із заподіянням йому легких, середньої .тяжкості або тяжких тілесних ушкоджень, повністю охоплюються ст. 349 і додаткової кваліфікації за ст. ст121, 122, 125, 129 не потребують. Смерть потерпілого внаслідок його умисного вбивства або вбивства через необережність, самогубство потерпілого внаслідок утримання його як заручника кваліфікуються за сукупністю злочинів, передбачених ст 349 і, відповідно, ст ст 115, 119 або 120.

4. Суб\’єктом злочину є осудна особа, яка досягла 14-річного віку.

5. Суб\’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Обов\’язковою ознакою його суб\’єктивної сторони є мета. Вона може мати альтернативний характер – спонукати державну чи іншу установу, підприємство, організацію, або службову особу до: а) вчинення будь-якої дії; б) утримання від учинення будь-якої дії, – як умови звільнення заручника (детальніше про це див. у коментарі До ст. 147).