Стаття 362. Викрадення, привласнення, вимагання комп\’ютерної інформації або заволодіння нею шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем

1. Викрадення, привласнення, вимагання комп\’ютерної інформації або заволодіння нею шляхом шахрайства чи зловживання службовою особою своїм службовим становищем – караються штрафом від п\’ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років.

2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб,-

караються штрафом від ста до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони заподіяли істотну шкоду,-

караються позбавленням волі на строк від двох до п\’яти років.

1. Об\’єкт злочину – власність на комп\’ютерну інформацію, встановлений порядок її зберігання та використання.

2. Предметом його є комп\’ютерна інформація. Про поняття комп\’ютерної інформації див. коментар до ст. 361.

3. Об\’єктивна сторона злочину полягає у діях, за допомогою яких особа протиправне, всупереч волі і бажанню власника чи законного користувача, заволодіває комп\’ютерною інформацією, а власник чи законний користувач втрачає її.

Незаконне копіювання комп\’ютерної інформації, внаслідок якого особа не позбавляє її власника чи законного користувача можливості володіти і користуватися нею, ст. 362 не охоплюється. У разі, якщо таке незаконне копіювання стало наслідком порушення правил експлуатації АЕОМ, їх систем чи комп\’ютерних мереж, ці наслідки інкримінуються особі, яка відповідає за їх експлуатацію (див. ст. 363 і коментар до неї).

Способами вчинення цього злочину закон визнає: 1) викрадення; 2) привласнення; 3) вимагання; 4) шахрайство; 5) зловживання службовою особою своїм службовим становищем.

Під викраденням комп\’ютерної інформації слід розуміти заволодіння нею шляхом крадіжки чи грабежу. Про ці способи викрадення див. коментар до Загальних положень розділу VI Особливої частини КК та ст. ст. 185 і 186. Про поняття привласнення, заволодіння шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, шахрайства див. коментар до ст. ст. 190 і 191. Термін вимагання слід розуміти у тому ж значенні, в якому його вжито у ст. 189 (див. коментар до цієї статті).

У випадках викрадення чи іншого передбаченого даною статтею протиправного заволодіння комп\’ютерною інформацією разом з носіями такої інформації чи АЕОМ, у якій (яких) знаходяться ці носії, злочинні дії слід кваліфікувати як сукупність злочинів – за ст. 362 та відповідною статтею про злочини проти власності.

Якщо при неправомірному заволодінні комп\’ютерною інформацією було застосоване насильство, такі дії потребують окремої кримінальне-правової оцінки.

Злочин вважається закінченим з моменту, коли винний заволодів інформацією і має можливість використати її чи розпорядитися нею на власний розсуд. Вчинення цього злочину шляхом вимагання є закінченим з моменту пред\’явлення протиправної вимоги, поєднаної з відповідною погрозою, і доведення її до потерпілого.

4. Суб\’єкт злочину загальний.

5. Суб\’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Викрадення чи інше передбачене цією статтею заволодіння комп\’ютерною інформацією, яка здатна заподіяти шкоду (наприклад, заволодіння щойно розробленим комп\’ютерним вірусом), вчинене з метою відвернення цієї шкоди, має отримувати правову оцінку з урахуванням ст. 39.

6. Кваліфікуючими ознаками злочину е вчинення його: 1) повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб (ч. 2 ст. 362).

Про поняття повторності див. ст. 32 та коментар до неї, про поняття вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою – ст. 28 та коментар до неї.

Особливо кваліфікуючою ознакою злочину (ч. З ст. 362) є заподіяння ним істотної шкоди, яка може мати вигляд втрати комп\’ютерної інформації, пошкодження її носіїв, пошкодження АЕОМ, комп\’ютерної мережі тощо. Ця ознака є оціночною і потребує вирішення у кожному конкретному випадку з урахуванням усіх обставин справи.