Стаття 375. Постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови

1. Постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови карається обмеженням волі на строк до п\’яти років або позбавленням волі на строк від двох до п\’яти років.

2. Ті самі дії. що спричинили тяжкі наслідки або вчинені з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах,-

караються позбавленням волі на строк від п\’яти до восьми років.

1. Основним безпосереднім об\’єктом злочину є встановлений порядок реалізації конституційних засад здійснення судочинства. Додатковим факультативним об\’єктом можуть виступати честь та гідність особи, її здоров\’я та недоторканність, майнові блага.

2. Предметом злочину є вирок, рішення, ухвала або постанова, що постановляються суддею (суддями). Про їх поняття див. коментар до ст. 382. Отже, предметом злочину може бути рішення у будь-якій категорії справ, навіть, наприклад, у справі про адміністративне правопорушення. 

3. Об\’єктивна сторона злочину полягає у постановленні суддею (суддями) завідомо неправосудного судового рішення. Неправосудним є судове рішення, в якому завідомо неправильно застосовано норму матеріального права, яке постановлено з грубим порушенням норм процесуального права, або в якому завідомо є невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Злочин вважається закінченим з моменту постановлення суддею (суддями) судового рішення.

4. Суб\’єктом злочину можуть бути тільки судді, які одноособове чи в колегіальному складі розглядають справи у судах першої інстанції, апеляційних або касаційних судах.

5. Суб\’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

6. Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 375) є: 1) спричинення тяжких наслідків; 2) вчинення його з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах.

До тяжких наслідків можна віднести засудження потерпілого до позбавлення волі, його самогубство чи замах на нього, тяжке захворювання тощо. Про поняття корисливого мотиву чи інших особистих інтересів див. коментар до ст. ст. 115 і 148.