Науково-практичний коментар до ст. 2 Кримінального процесуального кодексу України

1. Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

 

Коментар:

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Про що говорить дана стаття чинного КПК України, по-перше, в ній перелічуються завдання кримінального провадження. Їх можна розділити на деякі групи.

Група 1. Захист від кримінальних правопорушень.
По-перше, це захист особи від кримінальних правопорушень, тобто захист громадян України, громадян інших країн та осіб без громадянства від кримінальних правопорушень. По-друге – це захист суспільства та держави від кримінальних правопорушень, тобто захист соціальної системи та системи управління в країні.

Група 2. Охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження.
Мається на увазі, рівність та гарантованість прав, свобод та законних інтересів як підозрюваного (обвинуваченого, підсудного, засудженого ), так і потерпілого, свідка, а також експертів, перекладачів тощо.

Група 3. Забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду.
Мова йде про те, що кримінальний процес повинен проходити швидко і не затягуватися, але при цьому, не повинна страждати повнота та неупередженість процесу.
В кримінальному процесу (ст. 28 КПК) з’являється таке поняття як «розумні строки», проте визначення поняття в кодексі приведено дещо «розмито», не вистачає конкретики по тривалості цих строків, а тому за існуючим кодексом розраховувати на дотримання розумних строків не приходиться і на практиці ці строки майже ніколи не дотримуються.
З повнотою розслідування і судового розгляду все більш зрозуміло, в матеріалах провадження та справи мають знаходитися всі докази, які мають значення для правильного розгляду справи. Згідно ст. 91 Кримінального процесуального кодексу України у кримінальному процесі підлягають доказуванню : подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини його вчинення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета його вчинення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом\’якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання. Для завершення досудового розслідування необхідне встановлення та доказування усіх зазначених обставин. Суд під час судового слідства аналогічно повинен розглянути, дослідити та перевірити усі вище перелічені обставини.
Що стосується неупередженості, то згідно ст. 9 КПК та ст. 22 КПК це об\’єктивність та безсторонність відносно дослідження усіх обставин кримінального провадження. Тому і прокурор і слідчий і суд повинні об\’єктивно та безсторонність виявляти і ті обставини, що викривають, і ті обставини, що виправдовують підозрюваного (обвинуваченого) , а крім цього виявляти обставини, що пом\’якшують чи обтяжують вину підозрюваного (обвинуваченого), а також повинні надати цим обставинам належну юридичну оцінку.

Група 4. Кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Зі змістом даної частини статті все зрозуміло, оскільки тут зазначається про основоположні принципи права, але трохи не вистачає гарантій потерпілим, бажано б щоб законодавець чітко вказував, про невідворотність кримінального покарання, гарантії потерпілого на притягнення винних до кримінальної відповідальності, адже значно більше уваги приділяється захисту обвинувачених, при цьому на практиці права потерпілого не є рівними у порівнянні з правами обвинуваченого. Тому, представляти потерпілого для адвоката,у порівнянні з захистом підозрюваного (обвинуваченого), на практиці набагато складніше, і в плані обсягу робіт і в плані перспектив.

Все це означає суворе і неухильне додержання процедури досудового розслідування та судового слідства у відповідності до чинного кримінального процесуального законодавства. Тільки таким чином, можна добитися як справедливого покарання для винного, так і недопущення притягнення до кримінальної відповідальності невинуватого. А у разі необґрунтованого та незаконного притягнення невинуватого – визнання цього факту державою і повне відшкодування завданої такими незаконними діями шкоди. В решті решт, як казав відомий філософ, ми маємо бути рабами закону, аби бути по-справжньому вільними.