Науково-практичний коментар до ст. 64 Кримінального процесуального кодексу України

Науково-практичний коментар до ст. 64 Кримінального процесуального кодексу України

Стаття 64. Законний представник цивільного позивача
 
1. Якщо цивільним позивачем є неповнолітня особа або особа, визнана в установленому законом порядку недієздатною чи обмежено дієздатною, її процесуальними правами користується законний представник.
2. Питання участі законного представника цивільного позивача у кримінальному провадженні регулюється згідно з положеннями статті 44 цього Кодексу.
 
Коментар:
1. Згідно зі ст. 44 КПК як законні представники можуть бути залучені батьки (усиновлювачі), а в разі їх відсутності – опікуни чи піклувальники особи, інші повнолітні близькі родичі чи члени сім\’ї, а також представники органів опіки і піклування, установ і організацій, під опікою чи піклуванням яких перебуває неповнолітній, недієздатний чи обмежено дієздатний (див. коментар до ст. 44 КПК).
Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. З КПК неповнолітня особа – малолітня особа, а також дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. Недієздатною чи обмежено дієздатною особа визнається в порядку цивільного провадження.
Підставою для визнання фізичної особи недієздатною є наявність у неї хронічного, стійкого психічного розладу, внаслідок якого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Поняття психічного розладу визначено в ЗУ \”Про психіатричну допомогу\” від 22 лютого 2000 p. № 1489-1II.
Фізична особа оголошується недієздатною лише на підставі судового рішення. Згідно з ч. 3 ст. 237 ЦПК заява про визнання фізичної особи недієздатною може бути подана членами її сім\’ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, психіатричними закладом. У заяві мають бути викладені обставини, які свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад, і про їх наслідки у вигляді нездатності особи усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними (ч. 3 ст. 238 ЦПК).
Підставами для обмеження цивільної дієздатності фізичної особи визнаються: а) наявність в особи психічного розладу, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними; б) зловживання спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо, якщо фізична особа цими діями ставить себе чи свою сім\’ю, інших осіб, яких вона за законом зобов\’язана утримувати, у скрутне матеріальне становище.
Обмеження цивільної дієздатності фізичної особи здійснюється лише на підставі судового рішення. Справа про обмеження дієздатності фізичної особи розглядається судом у порядку окремого провадження на підставі заяви членів її сім\’ї, органу опіки та піклування, наркологічного або психіатричного закладу (ч. 1 ст. 237 ЦПК).
Процесуальні права, якими користується законний представник позивача, зазначені у ст. 61 КПК.
2. Про питання участі законного представника цивільного позивача у кримінальному провадженні див. коментар до ст. 44 КПК.

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

AlphaOmega Captcha Classica  –  Enter Security Code