Науково-практичний коментар до ст. 90 Кримінального процесуального кодексу України

Науково-практичний коментар до ст. 90 Кримінального процесуального кодексу України

Стаття 90. Значення рішень інших судів у питаннях допустимості доказів
1. Рішення національного суду або міжнародної судової установи, яке набрало законної сили і ним встановлено порушення прав людини і основоположних свобод, гарантованих Конституцією України і міжнародними договорами, згода на обов\’язковість яких надана Верховною Радою Україною, мас преюдиціальне значення для суду, який вирішує питання про допустимість доказів.
 
Коментар:
1. Права та свободи людини, їх гарантії в Україні визнаються найвищою соціальною цінністю, визначаючи зміст і спрямованість діяльності держави (ст. З Конституції України). Пріоритет даного конституційного припису в КПК особливо підкреслюється запровадженням кримінальної процесуальної преюдиції. Прсюдиція похідна від презумпції істинності вироку і означає обов\’язковість рішення одного суду для іншого. Преюдиції використовують на практиці в тих випадках, коли дії особи або фактичні обставини, які мають значення для кримінального провадження, були встановлені і вирішені іншим судом. Даний інститут застосовується щодо доведених фактів і доказів, які їх обґрунтовують, фактів, що мають кримінально-правові наслідки і входять до предмета доказування. По суті про це йдеться також у п. 23 ППВСУ від 1 листопада 1996 р. № 9 \”Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя\”, де роз\’яснюється, що відповідно до гл. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення є обов\’язковими для виконання на всій її території усіма без винятку органами державної влади, установами, посадовими особами.
Преюдиціальне значення для кримінального судочинства України мають Рішення Міжнародного кримінального суду та ЄСПЛ. Так, у ст. 46 \”Обов\’язкова сила судових рішень та їх виконання\” розділу II \”Європейський суд з прав людини\” КЗПЛ держави, які ратифікують цю Конвенцію, зобов\’язані \”виконувати остаточне рішення Суду у будь-якій справі, в якій вони є сторонами\”. У статті 17 ЗУ \”Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини\” від 23 лютого 2006 р. дане положення було поширене на інші рішення ЄСПЛ і зобов\’язано суди
України застосовувати при розгляді справ КЗПЛ та практику ЄСПЛ як джерело права. Це означає, що рішення ЄСПЛ для судів України мають нормативний і правозастосовний характер.
Виходячи з положень коментованої статті і вищевикладених міркувань, докази, що обґрунтовують порушення прав людини і основоположних свобод, гарантованих Конституцією України і міжнародними договорами, згода на обов\’язковість яких надана Верховною Радою України, в раніше винесених рішеннях судів України, Міжнародного кримінального суду, ЄСПЛ включаються до процедури доказування пізніших проваджень і мають для суду преюдиціальне значення, тобто не підлягають повторному дослідженню.

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

AlphaOmega Captcha Classica  –  Enter Security Code