Науково-практичний коментар до ст. 92 Кримінального процесуального кодексу України

1. Обов\’язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, – на потерпілого.

2. Обов\’язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає.

 

Коментар:

1. У коментованій статті законодавець визначив суб\’єктами доказування обставин, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, слідчого та прокурора, а у випадку відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення – потерпілого (п. 4 ч. 3 ст. 56 КПК).

Обов\’язок доказування слідчим та прокурором обставин, указаних у ст. 91 КПК, – це вимога закону. Вона означає, що слідчий та прокурор зобов\’язані зібрати, процесуально зафіксувати, перевірити і оцінити докази, обґрунтувати ними наявність обставин, перерахованих у ст. 91 КПК. Обов\’язком указаних суб\’єктів також є спростування доводів сторони захисту щодо доведення обставин і предмета доказування. Обов\’язок доказування, покладений на вказані органи держави, передбачає право:

– контролюючих органів і подібних осіб вимагати виконання цього обов\’язку;

– учасників процесу, що мають чи представляють приватні інтереси, вимагати від слідчого та прокурора встановлення обставин предмета доказування шляхом збирання, фіксації, перевірки і оцінки доказів.

2. Крім слідчого та прокурора, обов\’язок доказування, належності та допустимості поданих доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що ініціювала такі дії (див. додатково коментар до статей 85, 86 КПК).