Науково-практичний коментар до ст. 130 Кримінального процесуального кодексу України | Адвокат Прокопенко Вадим, г. Киев

Науково-практичний коментар до ст. 130 Кримінального процесуального кодексу України

Науково-практичний коментар до ст. 130 Кримінального процесуального кодексу України

Стаття 130. Відшкодування (компенсація) шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю
1. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом.
 
Коментар:
1. Стаття третя Конституції України проголошує, що держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Це конституційне положення більшу конкретизацію знаходить у ст. 56 Основного Закону, яка закріплює право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Важливу роль у закріпленні наведеного конституційного положення, а також його конкретизації стосовно діяльності органів, що здійснюють оперативно-розшукові дії, досудове розслідування, прокуратури та суду, у спеціальному (окремому) законі, відіграли міжнародно-правові акти, визнані Україною. Так, закріплює ряд важливих положень, зокрема, що кожен, хто був жертвою незаконного арешту чи тримання під вартою, має право на компенсацію, якій надано позовної сили (ч. 5 ст. 9). А також, коли будь-яку особу остаточним рішенням було засуджено за кримінальний злочин, і коли винесений їй вирок був згодом скасований… за наявністю судової помилки, то особа, яка зазнала покарання у результаті такого засудження, одержує компенсацію згідно зі законом, якщо не буде доведено, що засудження відбулось виключно або частково з її вини (ч. б ст. 14). Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання 1984 р. також у своїй ст. 14 передбачає необхідність кожною державою – стороною Конвенції (Україна є її стороною) забезпечити у своїй правовій системі одержання відшкодування жертвою катувань й підкріплене правовою санкцією право на справедливу й адекватну компенсацію, включаючи заходи до якомога повнішої реабілітації. У разі смерті жертви катувань право на компенсацію надається її утриманцям. КЗПЛ також містить низку важливих положень, що стосуються відшкодування шкоди, завданої незаконним арештом або затриманням (ч. 5 ст. 5 Конвенції), а також закріплює право особи на ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі незалежно від того, що порушення прав і свобод людини було вчинене особами, які діяли в офіційній якості (ст. 13-1 Конвенції). ЄСПЛ, юрисдикція якого розповсюджується на Україну, ухвалив низку рішень, якими зобов\’язав нашу державу відшкодувати шкоду, завдану потерпшим незаконними діями та рішеннями органів досудового розслідування, прокуратури та суду (справи: \”Кобцев проти України\”, \”Афанасьев проти України\”, \”Харченко проти України\”, \”Нечипорук і Ионкало проти України\” та ін.).
 
Правовою основою реалізації коментованої статті, крім Конституції України та окремих положень названих та інших міжнародно-правових актів, є ст. 1176 ЦК та ЗУ \”Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду\” від 1 грудня 1994 р. (далі – ЗУ від 1 грудня 1994 р.) зі змінами, внесеними ЗУ \”Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв\’язку з прийняттям Кримінального процесуального кодексу України\” (ч. 17) від 13 квітня 2012 р. (\”Урядовий кур\’єр\” від 7 червня 2012 р., № 100). У розвиток цього ЗУ прийняте Положення про застосування ЗУ \”Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду\”, затверджене наказом МЮ, Генеральної прокуратури України і МФ від 4 березня 1996 р. Стаття 1176 ЦК України встановлює перелік випадків, а ЗУ від 1 грудня 1994 р. – порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.
За ЗУ від 1 грудня 1994 р. відшкодуванню підлягає шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного:
1) засудження, повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, взяття і тримання під вартою, проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, накладення арешту на майно, відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян;
2) застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, конфіскації майна, накладення арешту;
3) проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України \”Про оперативно-розшукову діяльність\”, \”Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю\” та іншими актами законодавства.
Заподіяна внаслідок перелічених дій і рішень шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, а також органів прокуратури і суду (ст. 1 ЗУ від 1 грудня 1994 р.).
Право на відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду виникає у чітко визначених ЗУ від 1 грудня 1994 р. випадках, зокрема:
1) ухвалення виправдувального вироку суду;
– встановлення в обвинувальному вироку суду чи в іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших заходів кримінального забезпечення, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів;
2) закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримання (ст. 2 ЗУ від 1 грудня 1994 р.).
За ЗУ від 1 грудня 1994 р. особа у перелічених випадках має право на відшкодування (повернення) таких видів шкоди, як:
1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив унаслідок незаконних дій;
2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в дохід держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт;
3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином;
4) суми, сплачені громадянином у зв\’язку з наданням йому юридичної допомоги;
5) моральна шкода.
У разі виникнення права на відшкодування завданої шкоди орган, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчий, прокурор або суд зобов\’язані роз\’яснити потерпілій особі порядок відшкодування завданої шкоди та поновлення її порушених прав. При цьому необхідно зазначити, що право на відшкодування шкоди в особи не виникає у разі закриття кримінального провадження на підставі закону про амністію або акта про її помилування. Не виникає воно і в тих випадках, якщо особа в процесі досудового розслідування або судового розгляду шляхом самообмови перешкоджала з\’ясуванню дійсних обставин і цим сприяла незаконним діям та ухваленню таких рішень (ч. 4 ст. 1176 ЦК).
Розмір відшкодування, зазначених видів шкоди залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний строк з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції (ч. 1 ст. 12 ЗУ від 1 грудня 1994 р.).
Питання про відшкодування моральної шкоди у будь-якому випадку вирішується судом, який розглядав кримінальну справу або якому вона мала бути підсудна відповідно до чинного законодавства. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством (ч. 3 ст. 23 ЦК).
Постанова про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, чи прокуратури, на вибір громадянина може бути оскаржена до суду за місцем проживання особи або за місцезнаходженням відповідного органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, чи прокуратури. Необхідно при цьому зауважити, що сторони в цих справах звільняються від сплати судових витрат.
Процедура виконання постанови про відшкодування шкоди регулюється Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженим постановою КМУ від 03.08.2011 р. № 845.
Відповідно до норм цього Порядку рішення про стягнення коштів державного бюджету (у тому числі і постанова про відшкодування шкоди) виконуються виключно органами Державної казначейської служби України.
У ЗУ \”Про Державний бюджет України на 2012 рік\” від 22 грудня 2011 р. № 4282-VI (як і в попередніх законах про Державний бюджет України, починаючи з 2002 р.) передбачена окрема стаття видатків на відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, яка має назву \”Відшкодування шкоди, завданої громадянину незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, відшкодування громадянину вартості конфіскованого та безхазяйного майна, стягнутого в дохід держави, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб\” (код програми 3504030).