Науково-практичний коментар до ст. 144 Кримінального процесуального кодексу України | Адвокат Прокопенко Вадим, г. Киев

Науково-практичний коментар до ст. 144 Кримінального процесуального кодексу України

Науково-практичний коментар до ст. 144 Кримінального процесуального кодексу України




Стаття 144. Загальні положення накладення грошового стягнення
1. Грошове стягнення може бути накладено на учасників кримінального провадження у випадках та розмірах, передбачених цим Кодексом, за невиконання процесуальних обов\’язків.
2. Грошове стягнення накладається: під час досудового розслідування – ухвалою слідчого судді за клопотанням слідчого, прокурора чи за власною ініціативою, а під час судового провадження – ухвалою суду за клопотанням прокурора чи за власною ініціативою.
 
Коментар:
1. Грошове стягнення є одним із заходів забезпечення кримінального провадження. Воно застосовується з метою досягнення дієвості провадження і полягає у накладенні цього стягнення ухвалою слідчого судді або суду на визначеного КПК учасника провадження за невиконання ним процесуальних обов\’язків.
Грошове стягнення застосовується лише до таких учасників кримінального провадження, як потерпілий, цивільний відповідач, свідок, законний представник (батьки, опікуни, піклувальники неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого) у випадках та розмірах, передбачених КПК. При цьому потрібно відмежовувати грошове стягнення як захід забезпечення кримінального провадження від штрафу, який застосовується за ухилення від явки або злісну неповагу до суду і передбачений ст. 18S3 КУпАП.
Коментований КПК накладення грошового стягнення на учасника провадження передбачає у таких випадках:
1) якщо підозрюваний, обвинувачений, свідок, потерпілий, цивільний відповідач, який був у встановленому цим КПК порядку викликаний (зокрема, наявне підтвердження отримання ним повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом), не з\’явився без поважних причин або не повідомив про причини свого неприбуття. Грошове стягнення за неприбуття на виклик слідчого чи прокурора названих учасників провадження накладається у розмірі від 0,25 до 0,5 розміру мінімальної заробітної плати. За неприбуття на виклик слідчого судді чи супу – у розмірі від 0,5 до 2 розмірів мінімальної заробітної плати (ч. 1 ст. 139 КПК);
2) уразі застосування до підозрюваного, обвинуваченого особистого зобов\’язання. При цьому підозрюваному, обвинуваченому письмово під розписку повідомляються покладені на нього обов\’язки та роз\’яснюється, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2-х розмірів мінімальної заробітної плати (частини 1-2 ст. 179 КПК);
 
3) у разі невиконання поручителем взятих на себе зобов\’язань при застосуванні до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у виді особистої поруки на нього накладається грошове стягнення в розмірі:
а) у провадженні щодо кримінального правопорушення, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше трьох років, або інше, більш м\’яке покарання, – від двох до п\’яти розмірів мінімальної заробітної плати;
б) у провадженні щодо злочину, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до п\’яти років, – від п\’яти до десяти розмірів мінімальної заробітної плати;
в) у провадженні щодо злочину, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від п\’яти до десяти років, – від десяти до двадцяти розмірів мінімальної заробітної плати;




г) у провадженні щодо злочину, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк понад десять років, – від двадцяти до п\’ятдесяти розмірів мінімальної заробітної плати (ч. 5 ст. 180 КПК).
4) якщо обвинувачений, до якого не застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, не прибув за викликом у судове засідання, суд має право постановити ухвалу про накладення на нього грошового стягнення в порядку, передбаченому главами 11 та 12 КПК (ст. 323 КПК);
5) якщо в судове засідання не прибув за викликом потерпілий, цивільний відповідач, свідок, які належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, суд має право накласти на них грошове стягнення у порядку, передбаченому статтями 139, 144-147 (див. також ст. 325, ч. 2 ст. 326, ч. 1 ст. 327 КПК);
6) при відібранні зобов\’язання про взяття під нагляд неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого батьки, опікуни, піклувальники, адміністрація дитячої установи попереджаються про характер підозри чи обвинувачення неповнолітнього і про їхню відповідальність у разі порушення взятого на себе зобов\’язання. При порушенні цього зобов\’язання на батьків, опікунів і піклувальників накладається грошове стягнення від двох до п\’яти розмірів мінімальної заробітної плати (ч. 5 ст. 493 КПК).
2. Грошове стягнення залежно від стадії провадження застосовується: а) під час досудового розслідування – ухвалою слідчого судді за клопотанням слідчого, прокурора чи за власною ініціативою; б) під час судового провадження – ухвалою суду за клопотанням прокурора чи за власною ініціативою.
Клопотати про застосування грошового стягнення під час досудового розслідування можуть лише слідчий, котрий здійснює провадження у цій справі, чи прокурор, за наявності для цього підстав. Під час судового провадження з таким клопотанням до суду може звернутися прокурор, котрий підтримує державне обвинувачення у цьому провадженні.
Слідчий суддя чи суд з власної ініціативи можуть застосувати грошове стягнення, наприклад, під час надання дозволу про взяття під варту обвинуваченого, котрий не виконував умов особистої поруки, особистого зобов\’язання чи іншого заходу забезпечення кримінального провадження або не з\’явився до них за викликом без поважних причин.
Інші учасники провадження безпосереднього права на звернення з таким клопотанням до слідчого судді чи суду не мають. Однак це не позбавляє їх права звертати увагу названих суб\’єктів про можливість застосування грошового стягнення з метою забезпечення кримінального провадження.
Накладення грошового стягнення є правом слідчого судді чи суду, але в окремих випадках їх обов\’язком. Так, слідчий суддя чи суд зобов\’язаний накласти грошове стягнення: 1) на поручителя за невиконання взятих на себе зобов\’язань при обранні запобіжного заходу особистої поруки (ч. 5 ст. 180 КПК); 2) на батьків, опікунів і піклувальників при відібранні у них зобов\’язання про взяття під нагляд неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого у випадку порушення цього зобов\’язання (ч. 5 ст. 493 КПК).
У решті випадків накладення грошового стягнення є правом для слідчого судді чи суду, яким вони можуть скористатися або утриматися, враховуючи певні обставини, наприклад скрутне матеріальне становище відповідного учасника процесу.