Науково-практичний коментар до ст. 146 Кримінального процесуального кодексу України

 

1. Під час досудового розслідування клопотання слідчого, прокурора про накладення грошового стягнення на особу розглядається слідчим суддею не пізніше трьох днів із дня його надходження до суду.

Про час та місце розгляду клопотання повідомляється службова особа, яка його внесла, та особа, на яку може бути накладено грошове стягнення, проте їх неприбуття не перешкоджає розгляду питання.

2. Під час судового провадження питання про накладення грошового стягнення на особу розглядається негайно після його ініціювання.

3. Слідчий суддя, суд, встановивши, що особа не виконала покладений на неї процесуальний обов\’язок без поважних причин, накладає на неї грошове стягнення. Копія відповідної ухвали не пізніше наступного робочого дня після її постановлення надсилається особі, на яку було накладено грошове стягнення.

 

Коментар:

1. Клопотання про накладення грошового стягнення на учасника провадження слідчий чи прокурор направляє до місцевого районного суду, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, котрий здійснює кримінальне провадження.

Таке клопотання розглядається слідчим суддею відповідного місцевого районного суду не пізніше трьох днів із дня його надходження до суду.

Про час та місце розгляду клопотання повідомляється службова особа, яка його внесла, та особа, на яку може бути накладено грошове стягнення шляхом надіслання їм повідомлення у порядку, передбаченому для здійснення виклику (статті 134-135 КПК). Неприбуття зазначених осіб до суду не перешкоджає розгляду клопотання про накладення грошового стягнення.

2. Клопотання про накладення грошового стягнення на особу, заявлене під час судового засідання, розглядається негайно після його ініціювання прокурором чи судом з власної ініціативи в межах того самого провадження.

3. Частина третя коментованої статті передбачає, що слідчий суддя, суд, встановивши, що особа не виконала покладений на неї процесуальний обов\’язок без поважних причин, накладає на неї грошове стягнення. Проте, як уже зазначалось раніше, слідчий суддя, суд не завжди повинен враховувати причини невиконання особою відповідних обов\’язків для вирішення питання про накладення грошового стягнення, а зобов\’язаний його накласти незалежно від них, зокрема, при невиконанні вимог особистої поруки (ч. 5 ст. 180 КПК) та передання неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого під нагляд (ч. 5 ст. 493 КПК). У наведених випадках причини невиконання особою відповідних обов\’язків можуть бути враховані лише при визначенні розміру стягнення. У всіх інших випадках слідчий суддя чи суд обов\’язково повинен з\’ясувати причини їх невиконання та врахувати їх при вирішенні питання про накладення грошового стягнення.

 

Розмір стягнення визначається, виходячи із зазначених у законі сум стягнень за невиконання конкретних обов\’язків (див п. 3 коментаря до ст., 144 КПК). При цьому варто пам\’ятати, що розмір стягнення за неявку відповідних осіб до суду (статті 323, 325, ч. 2 ст. 326, ч. 1 ст. 327 КПК) визначається виходячи із розміру такого ж стягнення за неявку до слідчого судді чи суду і передбачений ч. 1 ст. 139 КПК.

Грошове стягнення у відповідному розмірі накладається на конкретного учасника провадження ухвалою слідчого судді чи суду. Копія відповідної ухвали не пізніше наступного робочого дня після її постановлення надсилається особі, на яку було накладено грошове стягнення.