Науково-практичний коментар до ст. 179 Кримінального процесуального кодексу України | Адвокат Прокопенко Вадим, г. Киев

Науково-практичний коментар до ст. 179 Кримінального процесуального кодексу України

Науково-практичний коментар до ст. 179 Кримінального процесуального кодексу України

Стаття 179. Особисте зобов\’язання
 
1. Особисте зобов\’язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов\’язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов\’язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.
2. Підозрюваному, обвинуваченому письмово під розпис повідомляються покладені на нього обов\’язки та роз\’яснюється, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.
3. Контроль за виконанням особистого зобов\’язання здійснює слідчий, а якщо справа перебуває у провадженні суду, – прокурор.
 
Коментар:
1. Особисте зобов\’язання як запобіжний захід застосовується на підставі ухвали слідчого судді, суду за мотивованим клопотанням прокурора, слідчого, погодженого з прокурором, і має наслідком для підозрюваного, обвинуваченого виконання ряду обов\’язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК, а саме:
1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю або за викликом у зв\’язку з реалізацією завдань кримінального провадження, зокрема, для проведення процесуальних дій;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/ або місця роботи;
4) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом;
5) не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом;
6) пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності;
7) докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання;
 
8) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в\’їзд в Україну;
9) носити електронний засіб контролю.
Зазначені у ч. 1 коментованої статті процесуальні обов\’язки підозрюваного, обвинуваченого здебільшого стосуються обмеження щодо передбаченого ст. 33 Конституції України права на свободу пересування та вільного вибору місця проживання чи перебування і право вільно залишати територію України.
Так, місцем тимчасового перебування визначається місце, де особа перебуває у зв\’язку із проїздом, відрядженням, лікуванням, відпусткою, навчанням та ін. Це може бути готель, санаторій, будинок відпочинку чи інші подібні приміщення, а також житлові приміщення, що не є місцем постійного проживання громадянина.
Тимчасове переміщення особи з одного району до іншого у межах міста, що має районний поділ, порушенням особистого зобов\’язання не є. Однак необхідно враховувати заборону слідчого судді, суду на відвідування визначених місць, якщо така заборона передбачена в особистому зобов\’язанні.
Місце постійного проживання особи визначається за офіційною його реєстрацією паспортною службою органів внутрішніх справ.
Під місцем постійного проживання слід розуміти житловий будинок, квартиру, службове житло, спеціалізовані будинки (гуртожиток, готель-притулок, спеціальний будинок для самотніх старих, будинок-інтернат для інвалідів, ветеранів та ін.), а також інше житлове приміщення, в якому громадянин проживає за договором найму (піднайму), оренди або на інших підставах, визначених законодавством України.
2. Відповідно до ч. 2 коментованої статті про роз\’яснення підозрюваному, обвинуваченому покладених на нього обов\’язків складається протокол роз\’яснення підозрюваному (обвинуваченому) обов\’язків, передбачених ч. 2 ст. 179 та ч. 5 ст. 194 КПК.
У разі невиконання покладених на підозрюваного, обвинуваченого процесуальних обов\’язків вирішується питання про застосування більш суворого запобіжного заходу. Крім цього, на відміну від КПК 1960 р. законодавцем передбачається за невиконання обов\’язків також накладення грошового стягнення у розмірі від 0,25 до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.
Відповідно до п. 16 ч. 1 ст. З КПК розмір мінімальної заробітної плати визначається як грошова сума, що дорівнює місячному розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому приймається процесуальне рішення або здійснюється процесуальна дія.
КЗпП та ЗУ \”Про оплату праці\” закріплено, що це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за простій, некваліфіковану працю, нижче якого не може встановлюватись оплата праці за виконану працівником місячну норму робіт. Відповідно до п. 5 ст. 38 Бюджетного кодексу України розмір мінімальної заробітної плати встановлено у ЗУ про Державний бюджет на відповідний рік. Єдиним винятком було \”визначення\” у 2010 р. розміру мінімальної заробітної плати відповідно до прожиткового мінімуму, який визначається ЗУ \”Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати\”.
3. Законодавцем чітко розподілено повноваження стосовно здійснення контролю за додержанням виконання особистого зобов\’язання. Так, за підозрюваним контроль здійснює слідчий, за обвинуваченим – прокурор. Слідчий та прокурор мають право доручити здійснення контролю за виконанням умов запобіжного заходу співробітникам інших підрозділів ОВС, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, які здійснюють супроводження у кримінальному провадженні. Зазначені працівники при виявленні порушень повинні інформувати слідчого, прокурора.