Науково-практичний коментар до ст. 182 Кримінального процесуального кодексу України

 

1. Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов\’язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов\’язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.

2. Застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем). Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності або така, що фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб\’єкту господарювання, що су державній або комунальній власності.

3. При застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави підозрюваному, обвинуваченому роз\’яснюються його обов\’язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю -у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов\’язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов\’язків.

У разі внесення застави згідно з ухвалою слідчого судді, суду щодо особи, стосовно якої раніше було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, передбачені цією частиною роз\’яснення здійснюються уповноваженою службовою особою місця ув\’язнення.

4. Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов\’язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

5. Розмір застави визначається у таких межах:

1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, – від одного до двадцяти розмірів мінімальної заробітної плати;

2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, – від двадцяти до вісімдесяти розмірів мінімальної заробітної плати;

3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, – від вісімдесяти до трьохсот розмірів мінімальної заробітної плати.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов\’язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів мінімальної заробітної плати відповідно.

6. Підозрюваний, обвинувачений, який не тримається під вартою, не пізніше п\’яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов\’язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду. Зазначені дії можуть бути здійснені пізніше п\’яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу. З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, а також з моменту звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов\’язані виконувати покладені на них обов\’язки, пов\’язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

 

7. У випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

8. У разі невиконання обов\’язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з\’явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов\’язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

9. Питання про звернення застави в дохід держави вирішується слідчим суддею, судом за клопотанням прокурора або за власною ініціативою суду в судовому засіданні за участю підозрюваного, обвинуваченого, заставодавця, в порядку, передбаченому для розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу. Неприбуття в судове засідання зазначених осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду питання, не перешкоджає проведенню судового засідання.

10. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 цього Кодексу.

11. Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою. 

 

Коментар:

1. Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок. Суть застави полягає в тому, що у разі невиконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов\’язків, визначених ст. 194 КПК, внесені ним кошти у вигляді застави передаються у дохід держави. Предметом застави можуть бути лише кошти. Інші матеріальні цінності – будь-яке майно або нерухомість, що належать заставнику на правах його власності, стосовно яких він володіє повною мірою правом володіння, користування і самостійного розпоряджання, – не можуть бути предметом застави.

Не можуть бути предметом застави кошти, що приєднані до матеріалів кримінального провадження як речові докази або на які накладено арешт.

У частині 1 коментованої статті також передбачено можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. При цьому слідчий суддя, суд під час постановлення ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов\’язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов\’язків, покладених на них у зв\’язку із застосуванням запобіжного заходу.

2. Заставу може внести сам підозрюваний, обвинувачений або за нього – інші фізичні або юридичні особи (заставодавці). Однак КПК передбачаються обмеження щодо можливості бути заставодавцем. Зокрема, заставодавцем не може бути юридична особа:

– державної або комунальної власності;

– така, що фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим;

– у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності;

– яка належить суб\’єкту господарювання, що є у державній або комунальній власності.

3. У протоколі роз\’яснення підозрюваному обов\’язків, передбачених ст. 182, ч. 5 ст. 194 КПК, зазначаються відомості про оголошення заставодавцю, у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється або обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов\’язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов\’язків.

У частині 3 коментованої статті законодавець наголошує на тому, що роз\’яснення обов\’язків підозрюваному та заставодавцю здійснює слідчий, прокурор, а за умови обрання раніше до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – уповноважена службова особа місця ув\’язнення. Після цього протокол роз\’яснення прав повинен бути переданий слідчому у найкоротший строк.

4. Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 КПК.

При визначенні розміру застави слідчий суддя та суд повинен також враховувати, що цей розмір повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов\’язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

5. На відміну від КПК 1960 р., новими є положення стосовно можливих меж внесення застави у грошовому еквіваленті, зокрема:

1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, – від одного до двадцяти розмірів мінімальної заробітної плати;

2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, – від двадцяти до вісімдесяти розмірів мінімальної заробітної плати;

3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, – від вісімдесяти до трьохсот розмірів мінімальної заробітної плати.

Законодавець на розмірі застави в сумі трьохсот розмірів мінімальної заробітної плати не обмежився і пішов далі, закріпивши у ч. 5 цієї статті можливість у виняткових випадках за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину визначати розмір застави.

Такі випадки визначаються з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та можливості настання ризиків, пов\’язаних із перешкоджанням здійсненню кримінального провадження у будь-яких формах, завданій матеріальній шкоді кримінальним правопорушенням. Цими ж обставинами слідчий суддя, суд керуються під час визначення конкретної грошової суми застави у межах, встановлених ч. 5 цієї статті.

6. Відповідно до ч. 6 коментованої статті визначено граничні строки для внесення коштів як застави на відповідний рахунок або забезпечення їх внесення заставодавцем та надання документа, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду – для підозрюваного, обвинуваченого, який не тримається під вартою, не пізніше п\’яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави.

При цьому слід мати на увазі, що відповідно до ст. 113 КПК будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку.

Якщо закінчення строку внесення застави (відповідно до КПК цей строк обчислюється днями) припадає на неробочий день, останнім днем цього строку вважається наступний за ним робочий день.

Незважаючи на момент внесення коштів, процесуальні обов\’язки на підозрюваного, обвинуваченого та заставодавця у зв\’язку зі здійсненням запобіжного заходу покладаються з моменту постановлення ухвали слідчого судді, суду про обрання застави.

7. Запобіжний захід у вигляді застави під час вирішення питання про застосування тримання під вартою не може бути обраний і відповідно в ухвалі слідчого судді, суду не буде визначено розмір застави щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; щодо злочину, який спричинив загибель людини; щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.

8. Наслідками невиконання підозрюваним, обвинуваченим та у зв\’язку із цим і заставодавцем обов\’язків, покладених на них через обрання запобіжного заходу у вигляді застави, є звернення грошових коштів у дохід держави, зокрема, зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України. Процесуально дане рішення оформляється у формі ухвали слідчого судді, суду за власною ініціативою або на підставі заявленого клопотання прокурора.

9. У цьому випадку підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю надсилаються повідомлення про місце та час судового розгляду питання про звернення застави в дохід держави. Неприбуття останніх до суду не перешкоджає розгляду цього питання. В ухвалі слідчого судді, суду повинно бути вирішено питання про збільшення розміру застави або ж про зміну застави на інший запобіжний захід, наприклад, тримання під вартою.

10. У випадку дотримання підозрюваним, обвинуваченим, заставодавцем покладених на них обов\’язків у зв\’язку з обранням запобіжного заходу у вигляді застави, вона повертається заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу.

11. Цікавим є розмежування законодавцем можливості суду визначати долю застави у випадку її звернення на виконання вироку в частині майнових стягнень. Якщо застава була внесена самим підозрюваним чи обвинуваченим, то таке право залишається за судом, а якщо заставодавцем була інша особа – тільки за згодою цієї особи.