Науково-практичний коментар до ст. 187 Кримінального процесуального кодексу України | Адвокат Прокопенко Вадим, г. Киев

Науково-практичний коментар до ст. 187 Кримінального процесуального кодексу України

Науково-практичний коментар до ст. 187 Кримінального процесуального кодексу України

Стаття 187. Забезпечення прибуття особи для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу
1. Слідчий суддя, суд після одержання клопотання про застосування запобіжного заходу до підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває на свободі, призначає дату судового засідання і здійснює судовий виклик.
2. Якщо слідчий, прокурор подав разом із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою клопотання про дозвіл на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу, слідчий суддя, суд приймає рішення згідно зі статтею 189 цього Кодексу.
3. У разі неприбуття підозрюваного, обвинуваченого за судовим викликом і відсутності у слідчого судді, суду на початок судового засідання відомостей про поважні причини, що перешкоджають його своєчасному прибуттю, слідчий суддя, суд мас право постановити ухвалу про привід підозрюваного, обвинуваченого, якщо він не з\’явився для розгляду клопотання щодо обрання запобіжного заходу у вигляді застави, домашнього арешту чи тримання під вартою, або ухвалу про дозвіл на його затримання з метою приводу, якщо ухвала про привід не була виконана.
 
Коментар:
1. Слідчий суддя, суд, приймаючи рішення про час та дату проведення судового засідання, здійснює судовий виклик. Порядок його реалізації визначається статтями 134, 135, 136 КПК. Підставою для здійснення судового виклику є обов\’язковість участі підозрюваного, обвинуваченого у процесуальній дії або судовому провадженні.
Особа викликається до слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв\’язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою (ч. 1 ст. 135 КПК).
У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім\’ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи. Повістка про виклик неповнолітньої особи, як правило, вручається її батьку, матері, усиновлювачу або законному представнику. Повістка про виклик обмежено дієздатної особи вручається її піклувальнику. Повістка про виклик вручається особі працівником органу зв\’язку, працівником правоохоронного органу, слідчим, прокурором, а також секретарем судового засідання, якщо таке вручення здійснюється у приміщенні суду.
 
Повістка про виклик особи, яка проживає за кордоном, вручається згідно з міжнародним договором про правову допомогу, згода на обов\’язковість якого надана ВР України, а за відсутності такого – за допомогою дипломатичного (консульського) представництва.
Особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом не пізніше ніж за три дні до дня, коли вона зобов\’язана прибути за викликом. У випадку неможливості здійснити виклик у зазначений строк, особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом якнайшвидше, але в будь-якому разі з наданням їй необхідного часу для підготовки та прибуття за викликом. При цьому потрібно враховувати відстань до суду, наявність транспорту тощо.
Належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, у тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом.
Якщо особа попередньо повідомила слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд про адресу своєї електронної пошти, надіслана на таку адресу повістка про виклик вважається отриманою у випадку підтвердження її отримання особою відповідним листом електронної пошти.
2. Разом із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою прокурор, слідчий може також заявляти і клопотання про дозвіл на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу, який полягає у примусовому супроводженні особи до місця її виклику у встановлений час. Рішення про здійснення приводу відповідно до ч. 2 ст. 140 та ст. 189 КПК приймається: під час досудового розслідування – слідчим суддею за клопотанням слідчого, прокурора або з власної ініціативи, а під час судового провадження – судом за клопотанням сторони кримінального провадження, потерпілого або з власної ініціативи. Рішення про здійснення приводу приймається у формі ухвали.
3. Ухвалу про привід слідчий суддя, суд може також постановити, якщо належним чином викликаний підозрюваний, обвинувачений не з\’явився до суду, для розгляду клопотання щодо обрання запобіжного заходу у вигляді застави, домашнього арешту чи тримання під вартою. Можливість застосування приводу обумовлюється також відсутністю на початок судового засідання відомостей про поважні причини, що перешкоджають своєчасному прибуттю підозрюваного, обвинуваченого.
Відповідно до ч. 1 ст. 138 КПК поважними причинами неприбуття особи на виклик є:
1) затримання, тримання під вартою або відбування покарання;
2) обмеження свободи пересування внаслідок дії закону або судового рішення;
3) обставини непереборної сили (епідемії, військові події, стихійні лиха або інші подібні обставини);
4) відсутність особи у місці проживання протягом тривалого часу внаслідок відрядження, подорожі тощо;
5) тяжка хвороба або перебування в закладі охорони здоров\’я у зв\’язку з лікуванням або вагітністю за умови неможливості тимчасово залишити цей заклад;
6) смерть близьких родичів, членів сім\’ї чи інших близьких осіб або серйозна загроза їхньому життю;
7) несвоєчасне одержання повістки про виклик;
8) інші обставини, які об\’єктивно унеможливлюють з\’явлення особи на виклик. За відсутності поважних причин неприбуття до підозрюваного, окрім приводу, може також бути застосовано затримання з метою приводу, якщо до цього ухвала слідчого судді, суду про привід не була виконана, та накладено грошове стягнення у розмірі від 0,5 до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.