Науково-практичний коментар до ст. 190 Кримінального процесуального кодексу України

 

1. Ухвала про дозвіл на затримання з метою приводу повинна містити: 1) найменування суду, прізвище та ініціали слідчого судді, судді (суддів);

2) прізвище, ім\’я, по батькові підозрюваного, обвинуваченого, для затримання якого постановляється ухвала, відомі на момент постановлення ухвали, а якщо прізвище, ім\’я, по батькові не відомі, – докладний опис такої особи;

3) короткий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа, і його правову кваліфікацію за законом України про кримінальну відповідальність;

4) посилання на обставини, які дають підстави для:

обґрунтованої підозри про вчинення особою кримінального правопорушення;

висновку про існування ризику, зазначеного у клопотанні про застосування запобіжного заходу;

висновку щодо існування обставин, зазначених у пунктах 1 або 2 частина четвертої статті 189 цього Кодексу, для прийняття рішення про надання дозволу на затримання;

5) дату постановлення ухвали;

6) дату втрати законної сили ухвалою;

7) підпис слідчого судді, судді (суддів), який постановив ухвалу.

2. В ухвалі про дозвіл на затримання з метою приводу вказуються прізвище, ім\’я, по батькові, адреса і телефон прокурора або слідчого, за клопотанням якого постановлена ухвала.

3. Ухвала про дозвіл на затримання з метою приводу втрачає законну силу з моменту:

1) приводу підозрюваного, обвинуваченого до суду;

2) закінчення строку дії ухвали, зазначеного в ній або закінчення шести місяців із дати постановлення ухвали, у якій не зазначено строку її дії;

3) відкликання ухвали прокурором.

4. Слідчий суддя, суд за клопотанням прокурора мас право вирішити питання про повторне затримання з метою приводу в порядку, передбаченому цим Кодексом. Повторне звернення до суду з клопотанням про дозвіл на затримання однієї і тієї ж особи по тому самому кримінальному провадженню після винесення слідчим суддею, судом ухвали про відмову у задоволенні такого клопотання можливе лише при виникненні нових обставин, які підтверджують необхідність тримання особи під вартою.

5. Ухвала про відмову в наданні дозволу на затримання з метою приводу може бути оскаржена в порядку, передбаченому цим Кодексом. Ухвала про дозвіл на затримання оскарженню не підлягає.

 

Коментар:

1. У частиш 1 статті, що коментується, закріплено, які саме положення повинні формувати зміст ухвали про дозвіл на затримання з метою приводу.

2. Окремо законодавець наголошує на необхідності зазначення в ухвалі відомостей про прокурора або слідчого, за клопотанням якого постановлена ухвала.

3. Строк дії ухвали про дозвіл на затримання з метою приводу визначається з урахуванням певних особливостей:

– якщо у ній прямо передбачено кінцевий строк чинності і він уже закінчився;

– якщо строк дії не визначено, то вважається, що кінцевий строк спливає після шести місяців від дня постановлення ухвали. У випадках, коли підозрюваного, обвинуваченого, для затримання якого постановлялася ухвала, затримано так і не було, слідчий за погодженням з прокурором, прокурор мають право повторного звернення до суду з клопотанням про дозвіл на затримання однієї і тієї ж особи по тому самому кримінальному провадженню;

ухвала втрачає законну силу з моменту приводу підозрюваного, обвинуваченого до сулу, а також відкликання її прокурором. У випадках, коли прокурору стали відомі обставини, що виключають обґрунтовану підозру у вчиненні особою кримінального правопорушення, він зобов\’язаний відкликати дозвіл на затримання. Це питання може ініціюватися також і слідчим, який здійснює досудове розслідування.

4. Законодавець не виключає права повторного звернення з тим самим клопотанням до суду, однак підставою повинна бути поява нових обставин, які підтверджують необхідність обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і у зв\’язку із цим затримання особи з метою приводу. У даному випадку як нові обставини можуть бути відомості, що свідчать про наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. При цьому зазначені обставини не матимуть статусу \”нових\”, якщо на них уже посилався слідчий, прокурор при первинному внесенні клопотання про затримання з метою приводу.

5. Якщо слідчий суддя, суд відмовляє у задоволенні клопотання про дозвіл на затримання з метою приводу, це рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку на підставі статей 309 та 310 КПК.

Ухвала слідчого судді, суду про надання дозволу на затримання оскарженню не підлягає, оскільки вона підлягає негайному виконанню відповідними службовими особами.