Науково-практичний коментар до ст. 197 Кримінального процесуального кодексу України | Адвокат Прокопенко Вадим, г. Киев

Науково-практичний коментар до ст. 197 Кримінального процесуального кодексу України

Науково-практичний коментар до ст. 197 Кримінального процесуального кодексу України

Стаття 197. Строк дії ухвали про тримання під вартою, продовження строку тримання під вартою
 
1. Строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
2. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, -з моменту затриманій, У строк тримання під вартою включається час перебування особи в медичному закладі під час проведення стаціонарної психіатричної експертизи. У разі повторного взяття під варту особи в тому ж самому кримінальному провадженні строк тримання під вартою обчислюється з урахуванням часу тримання під вартою раніше.
3. Строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого піл час досудового розслідування не повинен перевищувати:
1) шести місяців – у кримінальному провадженні щодо злочинів невеликої або середньої тяжкості;
2) дванадцяти місяців – у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.
 
Коментар:
1. У частині 1 коментованої статті законодавцем встановлюється строк тримання під вартою – до шістдесяти днів. Відповідно до ст. 115 КПК при обчисленні строку тримання під вартою строк закінчується о двадцять четвертій годині останнього дня строку. У даному випадку враховується той день, від якого починається строк. При обрахуванні строків тримання під вартою зараховується також і неробочий час.
2. При обчисленні строку тримання під вартою до нього включаються вихідні і святкові дні. На обчислення строків тримання під вартою не поширюється правило, відповідно до якого закінчення строку, який обчислюється днями або місяцями, припадає на неробочий день, останнім днем цього строку вважається наступний за ним робочий день.
Знайшли відображення у новому КПК положення КПК 1960 р. щодо зарахування строку затримання та перебування у психіатричному закладі під час. проведення експертизи до строку тримання під вартою. Слід звернути увагу й на те, що у разі повторного взяття під варту особи в тому ж самому кримінальному провадженні строк тримання під вартою обчислюється з урахуванням часу тримання під вартою раніше. Тобто фактично у даному випадку звільнення особи з-під варти за підозрою чи обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення є лише обставиною, яка перериває обрахування строків тримання під вартою.
3. Можливістю продовження строку тримання під вартою під час досудового розслідування наділений тільки слідчий суддя місцевого суду, у межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування. При цьому останній повинен ураховувати, що продовження строку застосування запобіжного заходу не може перевищувати строків досудового розслідування – 12 місяців.
Продовження тримання під вартою у кримінальному провадженні щодо злочинів невеликої або середньої тяжкості (тобто за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років або інше, більш м\’яке покарання, за винятком основного покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п\’яти років відповідно) передбачено законодавцем на рівні 6 місяців; за тяжкий чи особливо тяжкий (тобто за які передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п\’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років та у виді штрафу в розмірі понад двадцять п\’ять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, позбавлення волі на строк понад десять років або довічного позбавлення волі відповідно) – до 12 місяців.