Науково-практичний коментар до ст. 198 Кримінального процесуального кодексу України

 

1. Висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

 

Коментар:

1. КПК не вирішує питання про місце у предметі доказування преюдиціальних фактів. У науковій літературі немає усталеного підходу до цієї проблеми. Оцінка преюдиціальних фактів провадиться з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності доказу. Належність преюдиціальних фактів означає наявність зв\’язку між ними та обставинами, що підлягають доказуванню. Допустимість преюдиціальних фактів – це ознака, яка вказує, що цей факт отримано з належного джерела уповноваженим на те суб\’єктом доказування. Достовірність преюдиціальних фактів полягає в їх відповідності об\’єктивній дійсності. Достатність преюдиціальних фактів визначає рішення суб\’єкта доказування з точки зору можливості на їх основі зробити висновок про те, що обставини, які входять до предмета доказування, установлені у необхідних межах.

Суд під час судового розгляду, слідчий, прокурор під час досудового розслідування та кримінального провадження повинні кожного разу визначати значення доказів з урахуванням їх належності, достовірності, допустимості та достатності.

У коментованій статті наголошується на особливостях урахування висновків, які були висловлені під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу. Зокрема, визначається, що вони не мають наперед встановленої юридичної сили відносно дослідження та оцінки певних фактів у конкретному кримінальному провадженні чи в іншому провадженні. При цьому таке правило дослідження будь-яких обставин щодо суті підозри, обвинувачення стосуються лише висновків, що містяться в ухвалі про застосування запобіжних заходів.

У вигляді висновку в КПК оформляються лише результати проведеного дослідження експертом, а також ревізій та перевірок. Однак поняттям \”висновки\”, окрім цього, законодавцем охоплюються судження про існування ризиків, передбачених пп. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК, можливість підозрюваного, обвинуваченого спробувати переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

 

Водночас слід ураховувати положення ст. 90 КПК, відповідно до якої рішення національного суду або міжнародної судової установи, яке набрало законної сили і ним встановлено порушення прав людини і основоположних свобод, гарантованих Конституцією України і міжнародними договорами, згода на обов\’язковість яких надана ВР України, має преюдиціальне значення для суду, який вирішує питання про допустимість доказів.