Науково-практичний коментар до ст. 229 Кримінального процесуального кодексу України | Адвокат Прокопенко Вадим, г. Киев

Науково-практичний коментар до ст. 229 Кримінального процесуального кодексу України

Науково-практичний коментар до ст. 229 Кримінального процесуального кодексу України

Стаття 229. Пред\’явлення речей для впізнання
 
1. Перед тим, як пред\’явити для впізнання річ, слідчий, прокурор або захисник спочатку запитує в особи, яка впізнає, чи може вона впізнати цю річ, опитує про ознаки цієї речі і обставини, за яких вона цю річ бачила, про що складається протокол. Якщо особа заявляє, що вона не може назвати ознаки, за якими впізнає річ, проте може впізнати її за сутнісних ознак, особа, яка проводить процесуальну дію, зазначає це у протоколі Забороняється попередньо показувати особі, яка впізнає, річ, яка повинна бути пред\’явлена для впізнання, та надавати інші відомості про її прикмети.
2. Річ, що підлягає впізнанню, пред\’являється особі, яка впізнає, в числі інших однорідних речей одного виду, якості і без різких відмінностей у зовнішньому вигляді, у кількості не менше трьох. Особі, яка впинає, пропонується вказати на річ, яку вона впізнає, і пояснити, за якими ознаками вона її впинала.
3. Якщо інших однорідних речей не існує, особі, яка впізнає, пропонується пояснити, за якими ознаками вона впізнала річ, яка їй пред\’являється в одному екземпляри
 
Коментар:
1. Усвідомлюючи зміст статті, уявляється доцільним звернутися до загальноприйнятого в цивільному законодавстві поняття речі. Відповідно до ЦК річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов\’язки (ст. 179).
Таким чином, для впізнання можуть пред\’являтися рухомі речі, які легко переміщувати в просторі і що можуть бути доставлені до місця проведення досудового розслідування (картини, автомобілі, знаряддя злочину, частини предметів тощо), і нерухомі (земельні ділянки та все, що розташовано на них і міцно з ними пов\’язано, жилі будинки, насадження, підприємства, майнові комплекси, повітряні і морські судна внутрішнього плавання тощо).
Тварини є особливим об\’єктом цивільних прав. На них поширюється правовий режим речі, крім випадків, установлених законом (ст. 180 ЦК), отже, пред\’явлення для впізнання тварин здійснюється також за правилами цієї статті.
Процесуальний порядок пред\’явлення речей для впізнання схожий із процесуальним порядком пред\’явлення для впізнання осіб.
Особа, якій пред\’являється річ для впізнання, називається впізнаючий (або той, хто впізнає). Впізнаючими можуть бути свідки, потерпілі, підозрювані.
 
Пред\’явлення для впізнання речі проводиться без винесення про це спеціальної постанови. Пред\’явлення речі для впізнання як слідчу дію необхідно відрізняти від пред\’явлення матеріальних об\’єктів, які є речовими доказами, під час проведення інших слідчих дій, наприклад пред\’явлення знаряддя вчиненого злочину підозрюваному в ході допиту.
Обов\’язковою умовою проведення цієї слідчої дії є попереднє опитування слідчим, прокурором або захисником впізнаючого про те, чи може особа впізнати річ, та про ознаки цієї речі й обставини, за яких вона цю річ бачила. За результатами опитування складається протокол з дотриманням вимог статей 104,231 КПК.
Забороняється попередньо показувати особі, яка впізнає, річ, що повинна бути пред\’явлена для впізнання. Така вимога закону пояснюється врахуванням властивостей людської психіки, оскільки краще запам\’ятовується і відтворюється той образ, що сприйнятий пізніше. Неприпустимо також надавати впізнаючому будь-які відомості про прикмети речі, яка буде пред\’являтися для впізнання.
При пред\’явленні речі для впізнання участь понятих є обов\’язковою. Слідчий, прокурор зобов\’язаний запросити не менше двох незаінтересованих осіб (понятих). Винятками є випадки застосування безперервного відеозапису ходу проведення цієї слідчої дії. Але і в цьому випадку поняті можуть бути запрошені, якщо слідчий, прокурор вважатиме це за доцільне (ч. 7 ст. 223 КПК).
При пред\’явленні речей для впізнання слідчий чи прокурор можуть залучити до участі у слідчій дії спеціалістів для фіксування впізнання технічними засобами.
2. До проведення слідчої дії слідчий чи прокурор повинні роз\’яснити права й обов\’язки особам, що беруть у ній участь, а також процесуальний порядок ЇЇ проведення.
Підібрані для впізнання речі розкладаються на рівній поверхні в добре освітленому місці. До кожної речі, що пред\’являється, прикріплюється бирка з порядковим номером, або номер кладеться біля кожної речі. У протоколі пред\’явлення для впізнання фіксується, під яким номером пред\’являється річ для впізнання.
Порядок розміщення речей узгоджується з понятими. Річ, що підлягає впізнанню, пред\’являється впізнаючому разом з іншими однорідними речами одного виду, якості і без різких відмінностей у зовнішньому вигляді у кількості не менше трьох. Під однорідністю речей, що пред\’являються, слід розуміти схожість марки, розміру, моделі, форми, кольору, ступеня зношеності, конструктивних особливостей і т. ін. Доцільно річ для впізнання пред\’являти серед інших речей у кількості від трьох до п\’яти. Це обумовлюється тим, що надмірне збільшення кількості об\’єктів, що пред\’являються, розсіює увагу впізнаючого і тому може знизити ефективність слідчої дії.
При розслідуванні злочинів проти власності, злочинів у сфері господарської діяльності та інших іноді виникає необхідність впізнання речі, що визначена не індивідуальними, тобто тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи ЇЇ, а родовими ознаками. Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві всім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою (сировина, продукція сільськогосподарського виробництва, партії продуктів харчування, будівельні матеріали тощо). Якщо предмети матеріального світу не мають ніяких індивідуальних ознак, що дозволяють судити про їх приналежність, немає необхідності пред\’являти їх для впізнання. Для їх ідентифікації доцільно призначити експертизу.
Особі, яка впинає, пропонується вказати на річ, яку вона впізнає, пояснивши, за якими ознаками вона її впізнала. Слідчий, прокурор повинні дозволити впізнаючому, перш ніж указати на певну річ, підійти до неї, взяти в руки та уважно оглянути. Не можна підганяти особу. Впізнаючий повинен не тільки вказати на річ, яку він впізнав, а й уголос назвати її номер.
Результатом пред\’явлення для впізнання може бути ототожнення (впізнання конкретної речі), установлення схожості або невпізнання.
3. У практиці можуть виникнути випадки необхідності впізнання таких речей, які не можна пред\’явити серед інших однорідних, оскільки їх взагалі не існує. Мова йде про ті випадки, коли впізнати необхідно унікальні, єдині у своєму роді речі, аналогів яких не існує у світі. Це можуть бути, наприклад, картини видатних художників, раритетні ікони, рідкісні книги, унікальні твори ювелірів, скульпторів тощо.
Закон надає можливість пред\’явити для впізнання лише одну таку річ. Особа, яка впізнає, повинна пояснити, за якими ознаками вона впізнала річ, що їй пред\’являється в одному екземплярі.