Науково-практичний коментар до ст. 271 Кримінального процесуального кодексу України | Адвокат Прокопенко Вадим, г. Киев

Науково-практичний коментар до ст. 271 Кримінального процесуального кодексу України

Науково-практичний коментар до ст. 271 Кримінального процесуального кодексу України

Стаття 271. Контроль за вчиненням злочину
1. Контроль за вчиненням злочину може здійснюватися у випадках наявності достатніх підстав вважати, що готується вчинення або вчиняється тяжкий чи особливо тяжкий злочин, та проводиться в таких формах:
1) контрольована поставка;
2) контрольована та оперативна закупка;
3) спеціальний слідчий експеримент;
4) імітування обстановки злочину.
2. Контроль за вчиненням злочину не проводиться, якщо внаслідок таких дій неможливо повністю запобігти:
1) посяганню на життя або заподіянню особі (особам) тяжких тілесних ушкоджень;
2) поширенню речовин, небезпечних для життя багатьох людей;
3) втечі осіб, які вчинили тяжкі чи особливо тяжкі злочини;
4) екологічній або техногенній катастрофі.
3. Під час підготовки та проведення заходів з контролю за вчиненням злочину забороняється провокувати (підбурювати) особу на вчинення цього злочину з метою його подальшого викриття, допомагаючи особі вчинити злочин, який вона би не вчинила, як би слідчий цьому не сприяв, або з цією самою метою впливати на її поведінку насильством, погрозами, шантажем. Здобуті в такий спосіб речі і документи не можуть бути використані у кримінальному провадженні.
4. Про результати контролю за вчиненням злочину складається протокол, до якого додаються речі і документи, отримані під час проведення цієї негласної слідчої (розшукової) дії. Якщо контроль за вчиненням злочину закінчується відкритим фіксуванням, про це складається протокол у присутності такої особи.
 
5. Порядок і тактика проведення контрольованої поставки, контрольованої та оперативної закупки, спеціального слідчого експерименту, імітування обстановки злочину визначається законодавством.
6. Контроль за вчиненням злочину щодо незаконного переміщення через територію України транзитом, ввезення до України або вивезення за межі України речей, вилучених з вільного обігу, або інших речей чи документів може бути проведений у порядку, передбаченому законодавством, за домовленістю з відповідними органами іноземних держав або на підставі міжнародних договорів України.
7. Прокурор у своєму рішенні про проведення контролю за вчиненням злочину, крім відомостей, передбачених статтею 251 цього Кодексу, зобов\’язаний:
1) викласти обставини, які свідчать про відсутність під час негласної слідчої (розшукової) дії провокування особи на вчинення злочину;
2) зазначити про застосування спеціальних імітаційних засобів.
8. Якщо при проведенні контролю за вчиненням злочину виникає необхідність тимчасового обмеження конституційних прав особи, воно мас здійснюватися в межах, які допускаються Конституцією України, на підставі рішення слідчого судді згідно з вимогами цього Кодексу.
 
Коментар:
1. Коментована стаття закріплює загальні положення, що визначають форми проведення негласних слідчих (розшукових) дій, які в комплексі являють собою контроль за вчиненням злочину. Контроль за вчиненням злочину полягає у перевірці за рішенням прокурора за наявності достатніх підстав вважати, що готується вчинення або вчиняється тяжкий або особливо тяжкий злочин, та може здійснюватися у визначених ч. і цієї статті формах: контрольованої поставки, контрольованої та оперативної закупки, спеціального слідчого експерименту, імітування обстановки злочину.
Контроль за вчиненням злочину є допустимим за умов, що встановленими або невстановленими особами вчиняється тяжкий або особливо тяжкий злочин; цей злочин є незакінченим; розкриття та розслідування підготовлюваного або вчинюваного злочину шляхом провадження інших гласних та негласних дій неможливі; є можливість припинення злочинної діяльності на ранніх стадіях її вчинення.
Встановлюючи контроль за злочинними діями окремої особи (осіб), орган досудового розслідування має на меті розкриття всіх можливих спільників, місць зберігання об\’єктів матеріального світу, що виступали предметом або знаряддям злочину, встановлення свідків, виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню злочину, і, як наслідок, їх усунення.
Частина 1 коментованої статті закріплює основні форми контролю за вчиненням злочину. За її змістом, окремими формами контролю за вчиненням злочину є:
1) контрольована поставка;
2) контрольована та оперативна закупка;
3) спеціальний слідчий експеримент;
4) імітування обстановки злочину.
Контрольована поставка – це комплекс організаційних гласних і негласних заходів, які проводяться уповноваженими підрозділами державних органів, у тому числі у взаємодії з іншими державними органами, спрямованих на встановлення контролю за переміщенням (увезенням, вивезенням, транзитом) територією України будь-яких товарів, предметів та речовин, з метою забезпечення безпеки такого переміщення; виявлення причетних до підготовки та вчинення злочину фізичних та юридичних осіб, документування їх протиправних діянь. Приводом для контрольованої поставки є отримана та перевірена в установленому законом порядку інформація щодо підготовки чи здійснення незаконного переміщення товарів, предметів та речовин у транспортних засобах, вантажах, багажах, особистих речах, поштових відправленнях тощо.
Контрольована закупка полягає в укладенні удаваної угоди щодо придбання за плату товару або надання послуги особі, що обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину. Контрольована закупка є гласним придбанням товарів, предметів та речовин з метою перевірки дотримання продавцями законодавства, що встановлює правила торгівлі останніми та їх обігу, а також викриття й документування пов\’язаних із цим злочинів. Спочатку ця негласна слідча (розшукова) дія проводиться як звичайна закупка. Після завершення цієї негласної слідчої (розшукової) дії уповноважена особа, що її проводить, оголошує про дійсний характер останньої і складає відповідний протокол, до якого додаються предмети, придбані у ході проведення контрольованої закупки, документи, що відносяться до них, а також підтверджують саму закупку. Проведення контрольованої закупки може фіксуватися аудіо -, відеозаписом, фотографуванням, що також указується в протоколі з додаванням до нього відповідних технічних носіїв інформації. Протоколи, складені за результатами проведення контрольованої закупки, і додатки до них, що мають доказове значення у кримінальному провадженні, можуть безпосередньо використовуватись на досудовому слідстві та в суді.
Оперативна закупка – негласна слідча (розшукова) дія, пов\’язана з негласним придбанням у фізичних та юридичних осіб незалежно від форм власності товарів, предметів та речовин, заборонених або обмежених для обігу, а також речей, які є засобом, знаряддям або предметом вчинення злочину, з метою виявлення та документування фактів злочинних діянь.
Постановою ВР України від 17 червня 1992 р. № 2741-ХП встановлено перелік видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об\’єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України. Цей перелік включає: зброю, боєприпаси (крім мисливської і пневматичної зброї і боєприпасів до неї), бойову та спеціальну військову техніку, ракетно-космічні комплекси; вибухові речовини та засоби вибуху, бойові отруйні речовини; наркотичні, психотропні, сильнодіючі отруйні лікарські засоби (за винятком отримуваних громадянами за призначенням лікаря); протиградові установки; державні еталони одиниць фізичних величин; спеціальні технічні засоби негласного отримання інформації. Зазначені предмети та об\’єкти не можуть перебувати у власності юридичних осіб недержавних форм власності (перелік доповнено п. 7 та приміткою до нього згідно з постановою ВР від 15.07.1994 р. № 121/94-ВР). До видів майна, що вилучене з вільного обігу, належать електрошокові пристрої та спеціальні засоби, що застосовуються правоохоронними органами, крім газових пістолетів і револьверів та патронів до них, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії (ц. 8 згідно з постановою ВР від 24.01.1995 р. № 19/95-ВР).
Спеціальний слідчий експеримент – дія, яка полягає у штучному створенні умов в обстановці, максимально наближеній до реальної, для перевірки спрямованості намірів особи, у діях якої наявні окремі ознаки вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину, та спостереженні за її поведінкою. Спеціальний слідчий експеримент застосовується для перевірки достовірності фактів, що можуть свідчити про ведення злочинної діяльності і причетності до неї конкретних осіб. За допомогою створених у ході спеціального слідчого експерименту умов можна зробити доступними для об\’єктивного сприйняття зовнішні прояви тих чи інших злочинних діянь та наміри осіб, що їх підготовлюють або вчиняють. Зміст спеціального слідчого експерименту, проведеного з мстою попередження та розкриття тяжкого чи особливо тяжкого злочину, полягає в тому, що уповноважена особа, яка його здійснює, вносить необхідні і достатні зміни в обстановку, у якій діє підозрюваний. Така особа, сприймаючи ці зміни обстановки як необхідні йому для досягнення мети, реагує на них відповідно до своїх задумів і планів. Уповноважена особа, у свою чергу, спостерігає за реакцією підозрюваного й одержує інформацію про його дії (тобто ті дані, що могли б бути отримані ним і без експерименту, якби такі ж умови склалися об\’єктивно).
Імітування обстановки злочину – це різновид контролю за вчиненням злочину, що полягає у сукупності підпорядкованих єдиному плану заходів, що відбувається з використанням спеціальних засобів, які відтворюють ситуацію вчинення злочину, з метою створення відповідних умов для спонукання особи (чи групи осіб), яка готує вчинення або вчиняє злочинні дії, до поведінки, що охоплюється її умислом і одночасно дозволяє запобігти, попередити чи розслідувати тяжкі та особливо тяжкі злочини проти особи, суспільства та держави. Мстою здійснення імітування обстановки злочину є попередження, припинення й розслідування тяжких та особливо тяжких злочинів.
Термін \”імітувати\” (від лат. – наслідувати) має кілька тлумачень: 1) точно наслідувати кого-небудь, відтворювати що-небудь; 2) підробляти під що-небудь. Імітування обстановки злочину полягає у системі дій уповноваженого державного органу, спрямованих на імітування реальності події злочину в уявленні особи, що вчинила всі необхідні підготовчі дії для його вчинення. Імітування обстановки злочину може проводитися як з метою виявлення конкретних осіб, які обґрунтовано підозрюються у підготовці та вчиненні тяжких чи особливо тяжких злочинів, так і для виявлення намірів невстановлених осіб, які вчинили такі злочини. У ході проведення цієї негласної слідчої (розшукової) дії можуть використовуватись несправжні (імітаційні) та ідентифіковані (помічені) засоби. Перебіг подій у ході проведення контролю за вчиненням злочину може фіксуватися за допомогою технічних засобів (аудіо -, відеозапис, фотографування тощо).
2. Контроль за вчиненням злочину не проводиться, якщо неможливо повністю запобігти:
1) посяганню на життя або заподіянню особі (особам) тяжких тілесних ушкоджень,
2) поширенню речовин, небезпечних для життя багатьох людей;
3) втечі осіб, які вчинили тяжкі чи особливо тяжкі злочини;
4) екологічній або техногенній катастрофі.
3. Особливими умовами провадження цієї негласної слідчої (розшукової) дії за змістом ч. 3 коментованої статті є те, що під час підготовки та проведення контролю за вчиненням злочину забороняється провокувати (підбурювати) особу на вчинення цього злочину з метою його подальшого викриття, допомагаючи особі вчинити злочин, який вона б не вчинила, якби слідчий цьому не сприяв, або з цією самою метою впливати на її поведінку насильством, погрозами, шантажем (див. рішення ЄСПЛ у справах \”Романаускас проти Литви\” від 5 лютого 2008 р., \”Тейшейра де Кастро проти Португалії\” від 9 червня 1998 р.). Здобуті в такий спосіб речі і документи не можуть бути використані у кримінальному провадженні.
4. За результатами контролю за вчиненням злочину складається протокол, додатками до якого можуть бути речі і документи, отримані під час проведення цієї негласної слідчої (розшукової) дії. Якщо контроль за вчиненням злочину закінчується затриманням підозрюваного та відкритим фіксуванням, про це складається протокол у присутності такої особи.
5. Порядок і тактика проведення передбачених цією статтею різних форм контролю за вчиненням злочину визначається законодавством України та міжнародними договорами, згоду на обов\’язковість яких надано ВР України.
6. На основі тлумачення положень ч. 6 коментованої статті можна дійти висновку про існування двох видів контролю за вчиненням злочину: контроль за вчиненням злочину може бути внутрішньодержавним, тобто за злочинами, що підготовлюються або вчиняються на території України, а також транзитним, яким є контроль за підготовкою та вчиненням злочинів, що пов\’язані із перетином державного кордону України, а саме незаконним переміщенням через територію України транзитом, ввезенням до України або вивезенням за межі України речей, вилучених з вільного обігу, або інших речей чи документів, що здійснюється у порядку, передбаченому законодавством, за домовленістю з відповідними органами іноземних держав або на підставі міжнародних договорів України.
7. Згідно зі змістом ч. 7 коментованої статті рішення прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину оформлюється постановою, у якій крім відомостей, передбачених ст. 251 КПК, викладаються обставини, які свідчать про відсутність під час негласної слідчої (розшукової) дії провокування особи на вчинення злочину, а також зазначається про застосування спеціальних імітаційних засобів.
8. У разі коли при проведенні контролю за вчиненням злочину виникає необхідність тимчасового обмеження конституційних прав особи (наприклад, права на недоторканність житла, особисте і сімейне життя), він має здійснюватися в межах, які допускаються Конституцією України, на підставі рішення слідчого судді за клопотанням прокурора згідно з вимогами статей 246-249 КПК. В ухвалі слідчого судді також повинно бути вказано конкретного виконавця проведення контролю за вчиненням злочину. Відповідно до вимог статей 104,106,252 КПК про результати контролю за вчиненням злочину складається протокол, до якого додаються речі і документи, отримані під час проведення цієї негласної слідчої (розшукової) дії. Якщо контроль за вчиненням злочину закінчується відкритим фіксуванням, про це складається протокол у присутності такої особи. Протокол про проведення негласної слідчої (розшукової) дії з додатками не пізніше ніж через двадцять чотири години з моменту припинення цієї дії передається прокурору. Прокурор вживає заходів щодо збереження отриманих під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій речей і документів, які планує використовувати у кримінальному провадженні (ст. 252 КПК).