Науково-практичний коментар до ст. 326 Кримінального процесуального кодексу України

Науково-практичний коментар до ст. 326 Кримінального процесуального кодексу України

Стаття 326. Наслідки неприбуття цивільного позивача, цивільного відповідача, їх представників
1. Якщо в судове засідання не прибув цивільний позивач, його представник чи законний представник, суд залишає цивільний позов без розгляду, крім випадків, встановлених цією статтею.
Цивільний позов може бути розглянутий за відсутності цивільного позивача, його представника чи законного представника, якщо від нього надійшло клопотання про розгляд позову за його відсутності або якщо обвинувачений чи цивільний відповідач повністю визнав пред\’явлений позов.
2. Якщо в судове засідання не прибув за викликом цивільний відповідач, який не с обвинуваченим, або його представник, суд, заслухавши думку учасників судового провадження, залежно від того, чи можливо за відсутності зазначених осіб з\’ясувати обставини, що стосуються цивільного позову, вирішує питання про проведення судового розгляду без них або про відкладення судового розгляду. Суд має право накласти грошове стягнення на цивільного відповідача в порядку, передбаченому главою 12 цього Кодексу.
 
Коментар:
1. Згідно зі ст. 61 КПК цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, та яка в порядку, встановленому КПК, пред\’явила цивільний позов. Цивільний позивач має право підтримувати цивільний позов або відмовитися від нього до видалення суду в нарадчу кімнату для ухвалення судового рішення.
У разі неприбуття в судове засідання без поважних причин цивільного позивача, його представника або законного представника суд застосовує практично ті самі наслідки, що передбачені цивільним процесуальним законодавством (ч. З ст. 169 ЦПК), – залишає цивільний позов без розгляду. Винятки з цього правила становлять випадки, коли від цивільного позивача, його представника чи законного представника надійшло клопотання про розгляд позову за його відсутності, або якщо обвинувачений чи цивільний відповідач повністю визнали пред\’явлений позов. За таких обставин цивільний позов може бути розглянутий і за відсутності позивача, його представника або законного представника.
2. Цивільний відповідач у кримінальному провадженні – це фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред\’явлено цивільний позов у порядку, встановленому КПК (ч. 1 ст. 62 КПК). Цивільний відповідач має право визнавати позов повністю чи частково або заперечувати проти нього (ч. З ст. 62 КПК).
Якщо цивільний відповідач, який не є обвинуваченим, або його представник не прибули за викликом у судове засідання, суд заслуховує думку учасників судового провадження щодо можливості за відсутності зазначених осіб з\’ясувати обставини, що стосуються цивільного позову, і залежно від встановленого вирішує питання про проведення судового розгляду без них або про відкладення судового розгляду. У разі якщо суд розглянув позов за відсутності цивільного позивача або його представника, цивільний відповідач повідомляється про прийняті процесуальні рішення в кримінальному провадженні, що стосуються цивільного позову, та отримує їх копії у випадках та в порядку, встановлених КПК для інформування та надіслання копій процесуальних рішень підозрюваному, обвинуваченому (ч. З ст. 62 КПК).
Утому разі якщо цивільний відповідач або його представник не з\’явилися в судове засідання на виклик суду, у зв\’язку з чим було ухвалено рішення про відкладення судового розгляду, суд має право накласти на цивільного відповідача грошове стягнення у порядку, передбаченому гл. 12 КПК. Грошове стягнення суд накладає шляхом постановлених відповідної ухвали, яка виноситься за клопотанням прокурора або за власною ініціативою. Розмір такого грошового стягнення згідно з ч. 1 ст. 139 КПК складає від 0,5 до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

AlphaOmega Captcha Classica  –  Enter Security Code