Науково-практичний коментар до ст. 340 Кримінального процесуального кодексу України | Адвокат Прокопенко Вадим, г. Киев

Науково-практичний коментар до ст. 340 Кримінального процесуального кодексу України

Науково-практичний коментар до ст. 340 Кримінального процесуального кодексу України

Стаття 340. Відмова від підтримання державного обвинувачення
1. Якщо в результаті судового розгляду прокурор дійде переконання, що пред\’явлене особі обвинувачення не підтверджується, він після виконання вимог статті 341 цього Кодексу повинен відмовитися від підтримання державного обвинувачення і викласти мотиви відмови у своїй постанові, яка долучається до матеріалів кримінального провадження. Копія постанови надається обвинуваченому, його захиснику, потерпілому, його представнику та законним представникам.
2. У разі відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення в суді головуючий роз\’яснює потерпілому його право підтримувати обвинувачення в суді.
3. Якщо потерпілий висловив згоду на підтримання обвинувачення в суці, головуючий надає йому час, необхідний для підготовки до судового розгляду.
4. Потерпілий, який погодився підтримувати обвинувачення в суці, користується всіма правами сторони обвинувачення під час судового розгляду.
5. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, кримінальне провадження за відповідним обвинуваченням набуває статусу приватного і здійснюється за процедурою приватного обвинувачення.
6. Повторне неприбуття в судове засідання потерпілого, який був викликаний у встановленому цим Кодексом порядку (зокрема, наявне підтвердження отримання ним повістки про виклик або ознайомлення з її змістом у інший спосіб), без поважних причин або без повідомлення про причини неприбуття після настання обставин, передбачених у частинах другій і третій цієї статті, прирівнюється до його відмови від обвинувачення і має наслідком закриття кримінального провадження за відповідним обвинуваченням.
 
Коментар:
1. У новому КПК питання відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення в суді докладно визначено в окремій нормі, на відміну від попереднього КПК, де цей порядок був викладений в одній із частин статті, яка визначала загальні повноваження прокурора в суді.
 
Підставою відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення є його переконання, що пред\’явлене особі обвинувачення, викладене в обвинувальному акті, не підтверджується. У такому випадку відмова від підтримання державного обвинувачення є не правом, а обов\’язком прокурора. До переконання про неможливість подальшого підтримання державного обвинувачення прокурор може дійти, як правило в завершальній стадії з\’ясування обставин провадження та перевірки їх доказами.
Відмова прокурора від підтримання державного обвинувачення можлива і під час підготовчого судового засідання, оскільки п. 2 ч. З ст. 314 КПК передбачає можливість закриття провадження за ч. 2 ст. 284 КПК.
Перш ніж відмовитися від підтримання державного обвинувачення прокурор, який уповноважений на здійснення процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення у суді, зобов\’язаний виконати вимоги ст. 341 КПК щодо погодження відмови від підтримання державного обвинувачення в суді з керівником органу прокуратури, де він працює. Якщо такого переконання дійшов керівник органу прокуратури, який бере участь у судовому розгляді кримінального провадження, то він повинен погодити своє процесуальне рішення з прокурором вищого рівня, якому він підпорядкований по службі.
Процесуальним документом є постанова прокурора про відмову від підтримання державного обвинувачення, погоджена з керівником прокуратури. У цій постанові прокурор викладає мотиви прийнятого рішення, а саме: посилання на відсутність події або складу кримінального правопорушення в діянні особи або нездобуття достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпання можливості їх отримання. Копія постанови надається обвинуваченому, його захисникові, потерпілому, його захиснику та законним представникам.
2. Суд не має права відмовити прокурору в долученні такої постанови до матеріалів кримінального провадження. При цьому головуючий роз\’яснює потерпілому його право самостійно підтримувати обвинувачення в ході судового розгляду.
3. За наявності згоди потерпілого на підтримання обвинувачення суд надає йому час, необхідний для підготовки до судового розгляду кримінального провадження.
4. По закінченню судового розгляду суд ухвалює: виправдувальний або обвинувальний вирок чи постанову про закриття кримінального провадження у зв\’язку з примиренням обвинуваченого та потерпілого. Незважаючи на те, що у разі відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення, потерпілий користується правами сторони обвинувачення, закон не надає йому повноважень на укладання угоди про визнання вини у кримінальному провадженні. Крім того, потерпілий позбавлений можливості змінювати обвинувачення під час судового розгляду кримінального провадження, так само, як і висувати додаткове обвинувачення.
Якщо після закінчення часу, необхідного потерпілому для підготовки до засідання, останній вдруге не з\’явиться на виклик для продовження судового розгляду, така його поведінка буде розцінена судом як відмова від підтримання обвинувачення і має наслідком закриття кримінального провадження.
Водночас для прийняття зазначеного рішення необхідні: 1) наявність підтвердження отримання потерпшим повістки про виклик до суду; 2) ознайомлення його із змістом повістки у інший спосіб; 3) неявка на виклик без поважних причин; 4) неповідомлення про причини неприбуття.
У разі відмови потерпілого від реалізації свого права підтримувати обвинувачення у суді кримінальне провадження закривається судом. Підставами закриття провадження виступають не мотиви, викладеш у постанові прокурора, а сам факт відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення.