Науково-практичний коментар до ст. 348 Кримінального процесуального кодексу України | Адвокат Прокопенко Вадим, г. Киев

Науково-практичний коментар до ст. 348 Кримінального процесуального кодексу України

Науково-практичний коментар до ст. 348 Кримінального процесуального кодексу України

Стаття 348. Роз\’яснення обвинуваченому суті обвинувачення
 
1. Після оголошення обвинувачення головуючий встановлює особу обвинуваченого, з\’ясовуючи його прізвище, ім\’я, по батькові, місце і дату народження, місце проживання, заняття та сімейний стан, роз\’яснює йому суть обвинувачення і запитує, чи зрозуміле воно йому, чи визнає він себе винним і чи бажає давати показання.
Якщо обвинувачених декілька, головуючий здійснює зазначені дії щодо кожного з них.
2. Якщо у кримінальному проваджені пред\’явлено цивільний позов, головуючий запитує обвинуваченого, цивільного відповідача, чи визнають вони позов.
 
Коментар:
1. Після оголошення прокурором короткого чи повного викладу обвинувального акту, а також цивільного позову, якщо він був заявлений, головуючий встановлює особу обвинуваченого для того, щоб пересвідчитися, що в судове засідання з\’явилася саме та особа, яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення. Особа обвинуваченого встановлюється шляхом його опитування головуючим, зокрема, з\’ясуванню підлягає його прізвище, ім\’я та по батькові (у деяких випадках суд має встановлювати дані про різні прізвища, імена та по батькові обвинуваченого, які він мав з метою уникнути викриття у вчиненні кримінального правопорушення), рік, місяць і день його народження, місце народження і місце проживання, рід занять, освіта, сімейний стан. До інших відомостей про особу обвинуваченого, що мають значення для справи, можуть належати: відомості про національність, громадянство, наявність утриманців, стан здоров\’я, участь у військових діях, наявність державних нагород, відомості про судимість (коли, яким судом, за яким законом і до якого покарання був засуджений) тощо. З\’ясування цих даних може мати значення для кваліфікації діяння обвинуваченого, при визначенні виду та розміру покарання, вирішення питання про звільнення обвинуваченого від покарання чи від кримінальної відповідальності. Крім того, обвинувачений має надати документ, який посвідчує його особу. Таким документом може бути паспорт, свідоцтво про народження, довідка певної форми тощо.
Також головуючий роз\’яснює обвинуваченому суть обвинувачення (правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність) і запитує, чи зрозуміле йому обвинувачення, чи визнає він себе винним, якщо частково, то в якій саме частині визнає, і чи бажає давати показання. У свою чергу, обвинувачений може скористатися своїм конституційним правом та відмовитися свідчити проти себе, бо відповідно до вимог ст. 63 Конституції України та ст. 18 КПК особа не несе відповідальності за відмову давати показання, а отже, вона не може бути змушена свідчити проти себе.
Суд, пропонуючи обвинуваченому дати пояснення щодо суті обвинувачення та відомих йому обставин справи, має одночасно роз\’яснити йому зміст ст. 63 Конституції України. Указане положення має бути роз\’яснено також дружині чи близькому родичу обвинуваченого. Якщо під час досудового розслідування підозрюваному, його дружині чи близькому родичу цього не було роз\’яснено, то відповідно до п. 20 Постанови ПВСУ від 1 листопада 1996 р. № 9 \”Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя\” показання зазначених осіб повинні визнаватися судом одержаними з порушенням закону, що має наслідком недопустимість їх використання як засобів доказування.
Слід зазначити, що якщо обвинувачених декілька, головуючий проводить визначені ч. 1 коментованої статті дії почергово, щодо кожного обвинуваченого окремо.
2. Якщо у кримінальному провадженні пред\’явлено цивільний позов, головуючий запитує обвинуваченого, цивільного відповідача, якщо ним є особа, яка не є обвинуваченим, чи визнають вони позов. Якщо позов пред\’явлено до двох осіб (обвинуваченого та цивільного відповідача, який не є обвинуваченим), вони мають вказати, у якій частині визнають цивільний позов. Зазначені особи можуть визнати цивільний позов повністю, не визнати його чи визнати частково. У останньому випадку обвинувачений (цивільний відповідач) має вказати, у якій саме частиш він визнає цивільний позов, а в якій ні.