Науково-практичний коментар до ст. 355 Кримінального процесуального кодексу України | Адвокат Прокопенко Вадим, г. Киев

Науково-практичний коментар до ст. 355 Кримінального процесуального кодексу України

Науково-практичний коментар до ст. 355 Кримінального процесуального кодексу України

Стаття 355. Пред\’явлення для впізнання
 
1. Свідкові, потерпілому, обвинуваченому під час судового розгляду можуть бути пред\’явлені для впізнання особа чи річ.
2. Пред\’явлення для впізнання проводиться після того, як особа, яка впізнає, під час допиту вкаже на ознаки, за якими вона може впізнати особу чи річ.
3. Під час пред\’явлення особи чи речі для впізнання особа, яка впізнає, повинна зазначити, чи впізнає вона особу або річ і за якими саме ознаками.
 
Коментар:
1. Під час судового розгляду суд із власної ініціативи або за клопотанням сторін може ухвалити рішення про проведення впізнання особи чи речі (матеріальний об\’єкт, який був знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберіг на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження) свідком, потерпілим або обвинуваченим з дотриманням вимог та умов, передбачених статтями 355,228 та 229 КПК.
Впізнання може проводитись: а) в умовах, коли особа, яку пред\’являють для впізнання, не бачить і не чує особи, яка впізнає, з метою забезпечення безпеки останньої (ч. 4 ст. 228 КПК) поза візуальним та аудіоспостереженням першої; б) у режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення, у тому числі яке знаходиться поза межами приміщення суду; в) у натурі, за фотознімками, матеріалами відеозапису, за голосом (поза візуальним контактом між учасниками процесуальної дії) тощо.
При пред\’явленні особи чи речі для впізнання під час судового розгляду залучаються спеціалісти для фіксування впізнання технічними засобами, психологи, педагоги, а за необхідності – лікар при проведенні впізнання малолітнім чи неповнолітнім свідком, потерпілим або обвинуваченим.
Однією з обов\’язкових умов проведення впізнання є формування однорідної групи осіб чи речей (за винятком випадку, передбаченого ч. 3 ст. 229 КПК), а також те, щоб впізнаючий під час розслідування та судового розгляду кримінального провадження до моменту впізнання не бачив річ чи особу, які йому належить впізнати. З огляду на це неприпустимими слід вважати випадки, коли головуючий, учасники судового провадження під час проведення допиту свідка, потерпілого або обвинуваченого пред\’являють річ або вказують на когось із учасників кримінального провадження або присутніх у залі й запитують, чи впізнає вона їх, за якими прикметами, і зазначене оформлюється як пред\’явлення речі або особи для впізнання або пізніше проводиться впізнання такої особи чи речі особою, якій попередньо вже було вказано на них. Таке \”пред\’явлення для впізнання\” в силу існуючої в ч. 1 ст. 228, ч. 1 ст. 229 КПК заборони слід вважати неналежним доказом. Крім того, варто зазначити, що особи чи речі, які пред\’являлись для впізнання свідку, потерпілому чи обвинуваченому на етапі досудового розслідування, не можуть бути повторно пред\’явлені цим особам під час судового розгляду.
 
Перед пред\’явленням особи чи речі для впізнання потерпілий та свідок попереджаються про кримінальну відповідальність за давання завідомо неправдивих показань, а останній ще й за відмову від давання показань. Крім того, головуючий, а за його розпорядженням судовий розпорядник приводить свідка, потерпілого до присяги (за умови, що вони попередньо її не складали перед цим складом суду) такого змісту: \”Я, (прізвище, ім\’я, по батькові), присягаю говорити суду правду і лише правду\”. Слід зазначити, що ці дії не поширюються на свідків та потерпілих, які не досягай шістнадцятирічного віку, їм головуючий згідно з ч. 2 ст. 354 КПК має лише роз\’яснити обов\’язок про необхідність давати правдиві показання.
Проведення цієї процесуальної дії та її результати відображаються в журналі судового засідання та фіксуються технічними засобами.
2. Перед тим як пред\’явити особу чи річ для впізнання, суд має попередньо з\’ясувати, чи може особа, яка впізнає, впізнати цю особу чи річ, опитує її про зовнішній вигляд (зріст, будова тіла, вік, тип обличчя, колір волосся, шкіри тощо) і прикмети цієї особи (шрами, родимки, бородавки тощо) або ознаки речі (найменування, матеріал, форму, розміри, колір, а також її особливості, що відрізняють її від інших) і обставини, за яких вона бачила цю особу чи річ. Якщо особа заявляє, що вона не може назвати окремі прикмети (ознаки), проте може впізнати її за сукупністю ознак, зазначене має бути обов\’язково відображене у журналі судового засідання. З дозволу головуючого впізнаючому можуть бути поставлені запитання щодо предмета впізнання іншими учасниками судового провадження в порядку, передбаченому КПК для ведення допиту. Перед проведенням впізнання за голосом впізнаючого допитують про обставини, за яких він чув голос та мову того, кого будуть впізнавати, та її характерні особливості.
3. При проведенні впізнання особи чи речі необхідне дотримання певних, установлених залежно від умов проведення законом правил, зокрема:
– особа, яка підлягає впізнанню, має зайняти будь-яке місце серед інших осіб тієї ж статі, кількість яких має бути не менше трьох та які не мають різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі між собою. Після чого вони пред\’являються особі, яка впізнає;
фотознімок з особою, яка підлягає впізнанню, пред\’являється особі, яка впізнає, разом з іншими фотознімками, яких повинно бути не менше трьох. Фотознімки, що пред\’являються, не повинні мати різких відмінностей між собою за формою та іншими особливостями, що суттєво впливають на сприйняття зображення. Особи на інших фотознімках повинні бути тієї ж статі і не мати різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі з особою, яка підлягає впізнанню;
– матеріали відеозапису із зображенням особи, яка підлягає впізнанню, можуть бути пред\’явлені лише за умови зображення на них не менше чотирьох осіб, які повинні бути тієї ж статі і не мати різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі з особою, яка підлягає впізнанню;
-річ, що підлягає впізнанню, пред\’являється особі, яка впізнає, серед інших однорідних речей одного виду, якості і без різких відмінностей у зовнішньому вигляді, у кількості не менше трьох, якщо однорідні речі існують;
– пред\’явлення для впізнання за голосом та мовою може проводитися в одній кімнаті, але поділеній на дві частини перегородкою (або у двох суміжних кімнатах при відчинених дверях між ними, за умови, що в кожній частині кімнати можна чітко чути все, що відбувається в другій, але не видно, хто там знаходиться). Особа, яка підлягає впізнанню за голосом та мовою, має зайняти будь-яке місце серед інших осіб, кількість яких має бути не менше трьох, голос та мова яких повинні бути схожі за загальними ознаками; ці особи повинні бути однієї статі, віку, національності тощо. Пред\’явлення для впізнання за голосом та мовою може проводитись також за аудіо-записом (фонограмою). Аудіозапис, який використовується під час проведення цієї процесуальної дії, повинен містити запис голосових уривків чотирьох осіб, голоси яких мають збігатися за загальними ознаками та не мати суттєвих відмінностей, виконаний в однакових умовах і при використанні однакової техніки та не містити фраз, що мають навідний характер.
На початку пред\’явлення для впізнання головуючий має з\’ясувати в особи, яка впізнає, чи задовольняють її умови ведення цієї процесуальної дії, чи добре їй видно зовнішні прикмети всіх осіб (предметів). Після пред\’явлення для впізнання особи чи речі особі, яка впізнає, пропонується вказати на особу чи річ, яку вона впізнає, і пояснити, за якими ознаками вона її впізнала. При проведенні впізнання за голосом та мовою головуючий пропонує особі, яка впізнає, повідомити, чи впізнає вона кого-не-будь за голосом, якщо так, то кого саме, за порядком черговості прослуховування або ж за яким із фрагментів та за якими ознаками, якщо впізнання проводилось за аудіозаписом голосових уривків. Якщо ж при проведенні впізнання речі інших однорідних речей немає, особі, яка впізнає, відповідно до ч. З ст. 229 КПК головуючий пропонує пояснити, за якими ознаками вона впізнала річ, що їй пред\’являється в одному екземплярі.
За дозволом головуючого впізнаючому можуть бути поставлені запитання й іншими учасниками судового провадження.
Слід зазначити, що така процесуальна дія незалежно від умов та предмета впізнання має бути зафіксована за допомогою технічних засобів, незастосування яких згідно із ч. 6 ст. 107 КПК тягне за собою недійсність відповідної процесуальної ДІЇ та отриманих внаслідок її проведення результатів.