Науково-практичний коментар до ст. 415 Кримінального процесуального кодексу України

 

1. Суд апеляційної інстанції скасовує вирок чи ухвалу суду і призначає новий розгляд у суді першої інстанції, якщо:

1) встановлено порушення, передбачені пунктами 2,3,4,5,6,7 частини другої статті 412 цього Кодексу;

2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які очевидно викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обгрунтованою;

3) судове рішення ухвалено чи підписано не тим складом суду, який здійснював судовий розгляд.

2. Призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не мас права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.

3. Висновки і мотиви, з яких скасовані судові рішення, є обов\’язковими для суду першої інстанції при новому розгляді.

 

Коментар:

1. Порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, тобто істотні порушення, є однією із підстав скасування судом апеляційної інстанції вироку чи ухвали суду з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

Зокрема, судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції, коли встановлено порушення, передбачені пунктами 2,3,4, S, 6,7 ч. 2 ст. 412 КПК, а саме:

– якщо судове рішення ухвалено незаконним складом суду;

– судове провадження здійснено за відсутності обвинуваченого, крім розгляду за правилами спрощеного провадження обвинувального акта без проведення судового засідання за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений, що був представлений захисником, беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності згідно зі ст. 381 КПК (див. коментар до неї), крім випадків, коли його участь не є обов\’язковою;

 

– судове провадження здійснено за відсутності захисника, якщо його участь є обов\’язковою;

– судове провадження здійснено за відсутності потерпілого, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання;

– порушено правила підсудності;

– у матеріалах провадження відсутній журнал судового засідання або технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції. (Про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону див. коментар до ст. 412 КПК).

Судове рішення суду першої інстанції також підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду, якщо в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які очевидно викликали сумнів у неупередженості судді (див. коментар до статей 75, 76, 80, 81, 82 КПК). При цьому заява про відвід судді вважається обгрунтованою лише у разі визнання її такою судом апеляційної інстанції.

Ухвалення чи підписання судового рішення не тим складом суду, який здійснював судовий розгляд, є самостійною підставою для його скасування та призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Про порядок та процедуру ухвалення судового рішення див. коментар до статей 371,375 КПК.

2. Скасовуючи судове рішення та призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.

3. Вказівки суду апеляційної інстанції у вигляді висновків і мотивів, з яких скасовані судові рішення, є обов\’язковими для суду першої інстанції при новому розгляді справи, оскільки вони надані в межах компетенції та права суду вищого рівня.

Разом з тим суд апеляційної інстанції вправі давати вказівки лише в такій формі, щоб вони не вирішували наперед висновки суду першої інстанції. В ухвалі суду апеляційної інстанції може бути вказано, що: а) суд першої інстанції не надав оцінки тим чи іншим доказам щодо їх достовірності чи недостовірності, належності чи неможливості їх використання, чи наданню переваги одних доказів над іншими; б) залишилися недослідженими обставини, що мають значення для вирішення питань доведеності обвинувачення, винуватості чи невинуватості обвинуваченого, застосування закону України про кримінальну відповідальність або обрання виду і строку покарання.

Суд апеляційної інстанції вправі дати вказівку перевірити ті чи інші обставини, дати оцінку певним доказам, обговорити питання про кваліфікацію кримінального правопорушення, але він не вправі вирішувати наперед висновки, які належить зробити суду першої інстанції при новому розгляді справи.

Вказівки суду апеляційної інстанції за змістом повинні бути такими, щоб не тільки могли забезпечити виправлення помилок, допущених судом першої інстанції, а й сприяти чіткому дотриманню принципу незалежності суддів та підкоренню їх лише закону, гарантованих Конституцією України. (Про особливості нового розгляду судом першої інстанції див. коментар до ст. 416 КПК.)